Питання з інтервʼю

Детальний розбір запитань на інтервʼю

Добірка питань та відповідей для підготовки до технічних співбесід. Включає JavaScript/Node.js, System Design, бази даних та хмарні технології.

Що таке Sharding у базах даних?
Sharding — це спосіб розділити велику базу даних на декілька менших частин (shards), які зберігаються на різних серверах. Основна ідея полягає в тому, щоб розподілити дані та навантаження між декількома серверами, замість того щоб зберігати все на одному. Яку проблему він вирішує? Уявімо, що ми розробляємо соціальну мережу, якою користуються мільйони людей. У базі даних зберігаються профілі користувачів, їхні дописи та інша інформація. З часом кількість користувачів зростає настільки, що один сервер більше не справляється з навантаженням. Ми можемо купити потужніший сервер, але рано чи пізно досягнемо межі його можливостей. Замість того щоб зберігати всіх користувачів на одному сервері, ми можемо розподілити їх між декількома: Shard 1 — користувачі з user_id від 1 до 1 000 000. Shard 2 — користувачі з user_id від 1 000 001 до 2 000 000. Shard 3 — користувачі з user_id від 2 000 001 до 3 000 000. Тепер, коли потрібно отримати інформацію про користувача з user_id = 1500000, система визначає, що він знаходиться на другому сервері, та звертається безпосередньо до нього. Таким чином, ми можемо горизонтально масштабувати базу даних, додаючи нові сервери в міру зростання навантаження. Як визначити, на якому сервері зберігати дані? Для цього використовується Shard Key — поле, за яким система визначає, до якого шарду належить запис. Існує декілька популярних підходів: Range-based Sharding — розподіл за діапазонами значень, наприклад user_id від 1 до 1 000 000. Hash-based Sharding — розподіл на основі хешу певного поля, наприклад user_id. Geographic Sharding — розподіл за географічним розташуванням, наприклад користувачі з Європи та США на різних серверах. Чим Sharding відрізняється від Partitioning? Обидва підходи передбачають розділення даних на менші частини. Але є важлива відмінність: Partitioning — розділяє одну таблицю на частини в межах одного сервера бази даних. Sharding — розподіляє дані між декількома незалежними серверами баз даних. Чи є недоліки у Sharding? Так. Хоча Sharding дозволяє масштабувати систему, він значно ускладнює її архітектуру. Наприклад: Потрібно визначати, на якому шарді знаходяться потрібні дані. Запити, які потребують інформації з декількох шардів, стають складнішими. Транзакції між різними шардами складніше реалізувати. Нерівномірний розподіл даних може призвести до перевантаження окремих серверів.
Junior/Middle/SeniorDatabasesРозподілені системиОстаннє оновлення: 08/11/2026
Що таке SQL Partitioning і які проблеми він вирішує?
Partitioning — це спосіб розділити одну велику таблицю на декілька менших частин (partitions), щоб базі даних було простіше працювати з великою кількістю записів. Уявімо, що ми розробляємо банківський застосунок, який зберігає всі транзакції користувачів у таблиці transactions. Щодня з'являються сотні тисяч нових транзакцій, і через декілька років таблиця містить уже декілька мільйонів записів. При цьому найчастіше користувачі переглядають транзакції лише за останній місяць. Як тут допоможе Partitioning? Замість того щоб зберігати всі транзакції в одній величезній таблиці, ми можемо розділити її на частини за місяцями: transactions_january — транзакції за січень. transactions_february — транзакції за лютий. transactions_march — транзакції за березень. Тепер, коли користувач захоче переглянути транзакції за лютий, база даних зможе звернутися лише до відповідної частини таблиці, не перевіряючи решту. Цей механізм називається Partition Pruning. При цьому для розробника все виглядає як одна звичайна таблиця transactions. База даних сама визначає, у яку частину записувати нові дані та звідки їх читати. Які бувають типи Partitioning? У PostgreSQL є три основні типи: Range — розділення за діапазонами. Наприклад, транзакції за місяцями або роками. List — розділення за конкретними значеннями. Наприклад, замовлення за країнами: Україна, Польща, Румунія. Hash — розподіл записів між частинами на основі хешу певного поля, наприклад user_id. Чи завжди Partitioning пришвидшує запити? Ні. Якщо запит не дозволяє визначити потрібну частину таблиці, базі даних усе одно може знадобитися пройтися по всіх partitions. Крім того, Partitioning ускладнює структуру бази даних, тому його не варто використовувати без потреби (як і будь-який інструмент в програмуванні). Отже, Partitioning — це спосіб організувати зберігання великих обсягів даних, який може пришвидшити окремі запити та спростити обслуговування великих таблиць.
DatabasesJunior/Middle/SeniorОстаннє оновлення: 07/11/2026
Що таке Idempotency Key?
Доволі часто на технічних інтервʼю, коли мова заходить про розподілені системи, можна почути питання про такий патерн, як Idempotency. Якщо коротко, Idempotency Key - це унікальний ідентифікатор операції, який дозволяє системі зрозуміти, що вона вже бачила цю операцію, і не виконувати її повторно. Раніше я вже розбирав ідемпотентність у контексті HTTP-запитів, тому раджу також почитати про неї. Але на співбесіді одного визначення зазвичай недостатньо. Набагато краще показати, яку реальну проблему вирішує цей патерн. Розберімо це на простому прикладі з оплатою. Система без Idempotency Уявімо, що користувач купує товар на сайті. Браузер відправляє запит у наш мікросервіс. Мікросервіс приймає його та публікує повідомлення в брокер, наприклад RabbitMQ. Припустимо, що для доставки повідомлень використовується модель at-least-once delivery. Це означає, що брокер гарантує доставку повідомлення щонайменше один раз, але за певних обставин одне й те саме повідомлення може бути доставлене повторно. На схемі вище RabbitMQ передає повідомлення одному з наших воркерів. Він отримує його та виконує бізнес-операцію — у нашому випадку списує гроші з картки користувача. Після успішної обробки воркер повинен відправити брокеру ACK — підтвердження того, що повідомлення було успішно оброблено. А тепер уявімо ситуацію: RabbitMQ → Worker Worker: 1. отримав повідомлення 2. списав 100$ 3. ❌ не встиг відправити ACK Причина може бути будь-якою: воркер упав, стався network timeout, процес перезапустився тощо. І тут виникає важливий момент. RabbitMQ не знає, що гроші вже були списані. Він знає лише одне: повідомлення було відправлене, але ACK не отримано. Оскільки використовується at-least-once delivery, брокер через деякий час доставить це повідомлення повторно — можливо, навіть іншому воркеру. RabbitMQ → Worker 1 → списав 100$ → ACK загубився RabbitMQ → Worker 2 → списав ще 100$ 💥 У результаті одна логічна операція може бути виконана декілька разів. Для платежів це очевидно неприпустимо. Тут і зʼявляється Idempotency Key Тепер подивімося на ту саму систему, але вже з використанням Idempotency Key. Архітектура майже не змінюється. Головна відмінність — тепер кожна логічна операція має унікальний idempotencyKey. Наприклад: payment:order-123 Перед тим як виконувати бізнес-логіку, воркер намагається зареєструвати цей ключ у швидкому сховищі, наприклад Redis. Логіка приблизно така: Worker отримав message ↓ перевіряє idempotencyKey ↓ чи існує payment:order-123? ↓ / \ НІ ТАК ↓ ↓ обробити duplicate message ↓ ↓ ignore зберегти key Що в результаті дає Idempotency Важливо розуміти: Idempotency не гарантує, що RabbitMQ не доставить повідомлення двічі. Задача Idempotency — зробити так, щоб повторна доставка одного й того самого повідомлення не призвела до повторного виконання бізнес-операції. У нашому прикладі RabbitMQ може доставити повідомлення про оплату декілька разів, але завдяки Idempotency Key система розпізнає дублікати і не спише гроші повторно.
API DesignSystem designMiddleSeniorОстаннє оновлення: 17/10/2026
Що таке Rate limiting?
Запитання про Rate Limiting можна почути як на звичайній технічній співбесіді, так і на System Design інтерв’ю. Уявіть, що ви розробляєте API, доступний усім зареєстрованим клієнтам. Тут одразу виникає кілька потенційних проблем. Насамперед, якщо користувачі можуть виконувати необмежену кількість запитів, зі зростанням продукту це суттєво збільшить навантаження на систему та витрати на інфраструктуру. Також це призведе до нерівномірного розподілу ресурсів між клієнтами і проблеми Noisy Tenants (коли один клієнт перебирає на себе велику кількість ресурсів, що, в свою чергу, негативно впливає на інших). У такому випадку можна обмежити кількість викликів API. Наприклад, клієнтам із базовим тарифним планом дозволити виконувати не більше 1000 запитів на день. Якщо їм потрібно більше, вони можуть перейти на інший тарифний план із вищими лімітами. Коли клієнт перевищує встановлений ліміт, сервер зазвичай повертає статус 429 Too Many Requests. Додатково у відповіді можна вказати, скільки часу потрібно зачекати перед наступною спробою. Таким чином, Rate Limiting допомагає контролювати навантаження, зменшувати витрати та гарантувати, що ресурси системи будуть справедливо розподілені між усіма клієнтами.
API DesignMiddleSeniorОстаннє оновлення: 23/07/2026
Що таке Tokens в LLM?
Tokens - це базові одиниці тексту, з якими працює LLM. Модель не читає текст як слова у людському сенсі. Перед обробкою текст проходить через tokenization - процес розбиття рядка на менші елементи: слова, частини слів, пробіли, пунктуацію, іноді навіть окремі символи. Саме ці одиниці і є токенами. Важливо розуміти, що tokenization може бути як цілим словом, так і лише його фрагментом. Саме тому одна й та сама фраза в різних мовах або навіть у різному контексті може мати різну кількість токенів. На рівні системного дизайну токени впливають щонайменше на чотири ключові аспекти. Cost control У більшості LLM вартість напряму залежить від кількості input і output tokens. Чим довший prompt, history, retrieved context або відповідь моделі - тим дорожчий кожен запит. Одна з рутинних задач AI Engineer - оптимізація prompts, тому вам важливо розуміти, як з цим працювати. Context window management Кожна модель має обмеження на максимальну кількість токенів, які вона може обробити в одному запиті. У цей ліміт входять і вхідний текст і майбутня відповідь моделі. Тому хороший AI Engineer думає про те, який контекст дає найбільшу інформаційну цінність на один токен, щоб зробити prompt як можна коротшим і одночасно найбільш ефективним. Latency Кількість токенів напряму впливає на швидкість роботи системи. Більше токенів означає довшу обробку input і довшу генерацію output. Це особливо критично для real-time чатів, copilot продуктів і схожих продуктів, де затримка напряму впливає на UX. Quality and reliability Tokens впливають не лише на ціну й ліміти, а й на якість відповіді. Якщо prompt перевантажений нерелевантним контекстом, модель гірше фокусується на важливій інформації. У RAG i agent pipelines сценаріях, завдання інженера - оптимально упакувати релевантну інформацію в межах виділеного token budget.
JuniorMiddleAIОстаннє оновлення: 16/04/2026
Що таке Embeddings?
Embeddings - це векторне представлення неструктурованих даних, наприклад тексту, у вигляді числового вектора фіксованої довжини. Такий вектор кодує семантичний зміст об’єкта так, що семантично схожі об’єкти розташовуються близько один до одного у векторному просторі. Завдяки цьому embeddings використовуються для semantic search, clustering, recommendation, deduplication і retrieval у RAG-системах. Після того, як embeddings згенеровано і збережено, ми можемо порівнювати їх між собою за допомогою метрик на кшталт cosine similarity або виконувати nearest neighbor search, щоб знаходити найбільш релевантні елементи за змістом, а не лише за точним збігом слів. Наприклад, фрази “How to connect Node.js to PostgreSQL” і “Node.js PostgreSQL database connection” матимуть близькі embeddings, хоча слова в них відрізняються. Саме тому embeddings дають змогу шукати інформацію не лише за точним збігом слів, а й за змістом, що робить його набагато ефективнішим, ніж звичайний full-text пошук. На цій схемі показано, як embedding model перетворює неструктуровані дані, наприклад текст, зображення або аудіо, на числові вектори. У результаті семантично схожі об’єкти розташовуються поруч у векторному просторі, що дає змогу знаходити пов’язані між собою елементи та виконувати semantic search.
SeniorAIОстаннє оновлення: 15/04/2026
Що таке Triggers в базах даних?
Triggers у базах даних - це спеціальні процедури, які автоматично виконуються у відповідь на певну подію (INSERT, UPDATE, DELETE) в таблиці або view. Розберемо приклад Уявімо, що ми маємо таблицю users і таблицю user_logs. Ми можемо створити trigger, який буде записувати подію під час створення нового користувача. Замість того, щоб реалізовувати цю логіку в сервісі, надійніше використати trigger, який виконуватиметься на рівні бази даних. -- users id | name | email ------------------- 1 | Alice | alice@test.com 2 | Bob | bob@test.com -- user_logs id | user_id | action | created_at ------------------------------------------ 1 | 1 | USER_CREATED | 2025-01-01 10:00:00 Для того щоб реалізувати trigger, ми можемо використати наступний SQL-код: CREATE TRIGGER after_user_insert AFTER INSERT ON users FOR EACH ROW BEGIN INSERT INTO user_logs (user_id, action, created_at) VALUES (NEW.id, 'USER_CREATED', NOW()); END; Ми створюємо trigger з назвою after_user_insert, який буде автоматично спрацьовувати після додавання нового запису в таблицю users. AFTER INSERT ON users означає, що він виконується після операції INSERT у таблиці users. FOR EACH ROW означає, що trigger буде запускатися для кожного нового рядка окремо. Усередині trigger ми записуємо дані в user_logs. NEW.id - це значення id нового користувача, якого щойно було додано в таблиці users. BEFORE і AFTER Як видно з SQL-коду вище, ми використовуємо AFTER, тобто trigger виконується після операції INSERT. Загалом, trigger може виконуватися як після певної операції, так і перед нею. Для того, щоб виконати його перед операцією, потрібно використати ключове слово BEFORE.
JuniorMiddleDatabasesОстаннє оновлення: 15/04/2026
Поясни різницю між short-term i long-term memory
Це запитання часто звучить на співбесідах на позицію AI Engineer, особливо в продуктах, які працюють з Agentic-системами. Відразу варто наголосити, що в таких розмовах зазвичай йдеться не про імплементацію в конкретних фреймворках, а про розуміння самої концепції. Short-term memory Простіше кажучи, це той контекст, який система тримає прямо зараз, щоб не втрачати хід думки, пам’ятати попередні повідомлення, уже виконані кроки та проміжні результати в межах однієї сесії. Тут важливо розуміти, що short-term memory не використовується як глобальний контекст або повноцінний knowledge layer. Її задача - підтримувати ізольований execution flow, щоб система могла послідовно рухатися в межах конкретної взаємодії. Простий приклад - coding assistant. Якщо ми створюємо агента в умовному Cursor, він триматиме контекст і історію діалогу тієї задачі, яку ми намагаємося вирішити в межах конкретної сесії. Якщо ж ми створимо нового агента або почнемо нову сесію, він уже не знатиме про інші діалоги, якщо цей контекст не був явно збережений окремо. Long-term memory Це знання, які система зберігає між різними сесіями, щоб не починати кожну нову взаємодію з нуля. На відміну від short-term memory, вона не потрібна для локального execution flow, а виступає як knowledge layer, у якому накопичуються стабільні факти, user preferences, патерни поведінки та інший контекст, що має цінність у майбутніх взаємодіях. Якщо short-term memory відповідає за те, щоб система не втратила стан зараз, то long-term memory відповідає за те, щоб система не втратила корисні знання потім.
AIMiddleSeniorОстаннє оновлення: 15/04/2026
Як працює FULL JOIN?
FULL JOIN - це тип JOIN, який повертає всі рядки з обох таблиць. Якщо між таблицями є збіг, рядки будуть об’єднані в один результат. Якщо збігу немає, то для відсутніх значень буде NULL. Тобто FULL JOIN поєднує в собі поведінку LEFT JOIN і RIGHT JOIN одночасно. Розберемо приклад Ми маємо дві таблиці: users і subscriptions. Наша задача полягає в тому, щоб отримати всіх користувачів і всі підписки, навіть якщо для деяких користувачів немає підписки або якщо є підписка, яка не прив’язана до жодного користувача. -- users id | name ------------ 1 | Alice 2 | Bob 3 | John -- subscriptions id | user_id | plan_name ------------------------- 1 | 1 | Basic 2 | 2 | Premium 3 | 5 | Enterprise Запит буде мати наступний вигляд. Давайте розберемо його детальніше: -- Вибираємо стовпці, які хочемо бачити в результаті: -- name - з таблиці users -- plan_name - з таблиці subscriptions SELECT users.name, subscriptions.plan_name FROM users -- Робимо FULL JOIN таблиці subscriptions -- по полю users.id та subscriptions.user_id FULL JOIN subscriptions ON users.id = subscriptions.user_id; В результаті виконання запиту, ми отримаємо такий результат: name | plan_name ------------------------- Alice | Basic Bob | Premium John | NULL NULL | Enterprise Важливо пам’ятати FULL JOIN повертає всі записи з обох таблиць. Якщо збіг є - дані об’єднуються. Якщо збігу немає - з однієї зі сторін буде NULL.
JuniorMiddleDatabasesОстаннє оновлення: 14/04/2026
Як працює INNER JOIN?
INNER JOIN - це тип JOIN, який повертає лише ті рядки, для яких є збіг в обох таблицях. Тобто, якщо значення в одній таблиці не має відповідного значення в іншій таблиці, такий рядок не потрапить у результат. Розберемо приклад Ми маємо дві таблиці: users і subscriptions. Наша задача полягає в тому, щоб отримати лише тих користувачів, які мають підписку. Для цього ми будемо використовувати INNER JOIN. -- users id | name ------------ 1 | Alice 2 | Bob 3 | John -- subscriptions id | user_id | plan_name ------------------------- 1 | 1 | Basic 2 | 2 | Premium Запит буде мати наступний вигляд. Давайте розберемо його детальніше: -- Вибираємо стовпці, які хочемо бачити в результаті: -- name - з таблиці users -- plan_name - з таблиці subscriptions SELECT users.name, subscriptions.plan_name FROM users -- Робимо INNER JOIN таблиці subscriptions -- по полю users.id та subscriptions.user_id INNER JOIN subscriptions ON users.id = subscriptions.user_id; В результаті виконання запиту, ми отримаємо такий результат: name | plan_name ------------------------- Alice | Basic Bob | Premium Важливо пам’ятати INNER JOIN повертає тільки ті записи, які мають збіг в обох таблицях. Якщо збігу немає, рядок буде виключений з результату.
JuniorMiddleDatabasesОстаннє оновлення: 14/04/2026
Як працює CROSS JOIN?
CROSS JOIN - це тип JOIN, який повертає всі можливі комбінації рядків з двох таблиць. Тобто кожен рядок з першої таблиці буде поєднаний з кожним рядком з другої таблиці. Через це кількість рядків у результаті дорівнює: кількість рядків першої таблиці × кількість рядків другої таблиці. Розберемо приклад Ми маємо дві таблиці: users і plans. Наша задача полягає в тому, щоб отримати всі можливі пари користувачів і тарифів. Для цього ми будемо використовувати CROSS JOIN. -- users id | name ------------ 1 | Alice 2 | Bob -- plansœ id | plan_name ------------------- 1 | Basic 2 | Premium 3 | Enterprise Запит буде мати наступний вигляд. Давайте розберемо його детальніше: -- Вибираємо стовпці, які хочемо бачити в результаті: -- name - з таблиці users -- plan_name - з таблиці plans SELECT users.name, plans.plan_name FROM users -- Робимо CROSS JOIN - тобто беремо кожен рядок з таблиці users -- і поєднуємо його з КОЖНИМ рядком з таблиці plans CROSS JOIN plans; В результаті виконання запиту, ми отримаємо такий результат: Alice поєдналася з усіма тарифами і так само Bob поєднався з усіма можливими тарифами. name | plan_name ------------------------- Alice | Basic Alice | Premium Alice | Enterprise Bob | Basic Bob | Premium Bob | Enterprise Важливо пам’ятати CROSS JOIN може дуже швидко створити велику кількість рядків. Наприклад, якщо в першій таблиці 100 рядків, а в другій 200, то результат буде містити вже 20 000 рядків. Тому його потрібно використовувати обережно.
JuniorMiddleDatabasesОстаннє оновлення: 14/04/2026
Що таке поліморфні (Polymorphic) звʼязки?
Поліморфний зв’язок - це тип відношення, коли один запис може бути пов’язаний із записами з різних таблиць через одну універсальну структуру. Простішою мовою, одна таблиця може посилатися на різні таблиці, а не тільки на одну. Розберемо приклад Уявимо, що ми створюємо соціальну мережу і в нас є такі сутності, як posts, photos, videos. Нам потрібно реалізувати можливість додавати коментарі до цих сутностей. Найбільш очевидні способи реалізувати таку задачу це: Зробити окрему таблицю під кожен тип контенту, наприклад, post_comments, photo_comments, video_comments і так далі. Також можна зробити універсальну таблицю comments і звʼязати її з іншими через foreign key. Наприклад, postId, photoId, videoId. Ці способи робочі, але при додаванні нових типів контенту нам доведеться або створювати нові таблиці в базі даних, або створювати нові foreign keys, що ускладнить бізнес-логіку API і структуру даних в БД. Популярним рішенням в подібних ситуаціях є поліморфний звʼязок. Суть його в тому, що ми будемо мати одну універсальну таблицю comments з колонками entity_id і entity_type. entity_id - ідентифікатор запису, до якого ми додали коментар. Важливо розуміти, що це не foreign key, а просто число чи рядок (якщо використовуємо UUID чи подібний вид ID). entity_type - тип контенту, до якого ми лишили коментар. Наприклад, post чи photo. Ця колонка потрібна нам для того, щоб розуміти, по якій таблиці робити пошук. Наприклад, ми хочемо вибрати всі коментарі до post з ID=1, і таким чином ми відфільтруємо тільки ті коментарі, що мають entity_type=post. posts +----+-------------+ | id | title | +----+-------------+ | 1 | My trip | +----+-------------+ photos +----+------------------+ | id | url | +----+------------------+ | 5 | photo.jpg | +----+------------------+ comments +----+----------------+----------------+------------------+ | id | text | entity_id | entity_type | +----+----------------+----------------+------------------+ | 1 | Nice post! | 1 | post | | 2 | Beautiful pic | 5 | photo | +----+----------------+----------------+------------------+ Основне, що потрібно розуміти - це те що в світі не буває ідеальних рішень і якщо ви використовуєте поліморфні звʼязки ви отримуєте гнучкість і відсутність дублювання, але жертвуєте наступним: Referential integrity - так як в нас відсутні зовнішні ключі, база даних не може гарантувати цілісність даних і звʼязків між ними. Частково цю проблему можна вирішити додаванням CHECK і Partial Indexes, але це більше костиль, ніж реальне рішення. JOIN - запити в базу даних стають складнішими і повільнішими через відсутність зовнішніх ключів. Ця проблема стосується систем з великою кількістю даних і інтенсивним навантаженням, тому в таких випадках краще використовувати способи, про які я згадував спочатку. CASCADE - так як вони неможливі без зовнішніх ключів, нам потрібно реалізовувати їх на рівні бізнес-логіки, що має прямий вплив на роботу транзакцій, так як порушує консистентність даних (Consistency, якщо говорити про ACID).
Junior/Middle/SeniorDatabasesОстаннє оновлення: 15/03/2026
Що таке foreign key в SQL?
Foreign Key (зовнішній ключ) - це поле у таблиці, яке посилається на первинний ключ (Primary Key) в іншій таблиці. Найважливіше, що потрібно розуміти - це те, що Foreign Key не просто рядок з ID, який вказує на конкретний запис в іншій таблиці, а спеціальний механізм, який гарантує цілісність даних (referential integrity). Простий приклад В нас є таблиця users i orders. Користувач може створювати замовлення, і відповідно запис в таблиці orders має бути привʼязаний до конкретного запису в users. Для того, щоб звʼязати їх, ми будемо використовувати поле orders.user_id і таким чином будемо розуміти, хто створив замовлення. users +----+-------+ | id | name | +----+-------+ | 1 | Ivan | | 2 | Maria | +----+-------+ orders +----+---------+---------+ | id | user_id | product | +----+---------+---------+ | 1 | 1 | Laptop | | 2 | 1 | Mouse | | 3 | 2 | Phone | +----+---------+---------+ З практичної точки зору, ми можемо реалізувати цю привʼязку і без Foreign Key, просто записуючи ID як число в поле user_id. Але цей підхід має декілька значних мінусів: База даних не контролює звʼязки між таблицями. Наприклад, в даному випадку в нас звʼязок one-to-many (один користувач має багато замовлень). Але якщо ми спробуємо зробити вибірку по конкретному користувачу, база даних буде сканувати всю таблицю, так як вона не знає, які замовлення відносяться до користувача, бо user_id це просто число, а не посилання на іншу таблицю. Немає захисту від неіснуючих даних. Якщо ми захочемо записати в user_id число 100, ми не отримаємо ніякої помилки про те, що такого користувача не існує. Немає контролю при видаленні чи оновленні користувача. Якщо при видаленні користувача нам потрібно буде видаляти всі його замовлення, то без Foreign Key ми будемо змушені робити це в бізнес-логіці. Тоді як зовнішній ключ реалізовує механізм referential actions, який дозволяє контролювати процес. Детально про цей механізм тут. Всі ці проблеми вирішує Foreign Key, який забезпечує тісний звʼязок між таблицями і дозволяє нам реалізувати звʼязки між ними.
DatabasesJuniorMiddleОстаннє оновлення: 14/04/2026
Які типи даних є в JavaScript?
Це питання часто викликає ступор навіть у сіньйорів, хоча насправді воно дуже просте. Коли його чуєте, не потрібно вигадувати каруселі на кшталт: є масиви, об’єкти, функції… - бо з точки зору типів даних у JavaScript усе це належить до одного непримітивного типу - object. Непримітивний тип: object До object належить майже все “складне”: { a: 1 } - об’єкт [1, 2, 3] - масив (але тип все одно object) new Date() - дата (також object) function () {} - функція (технічно це об’єкт, але typeof для неї повертає function) Примітивні типи (їх 7) Окрім object, у JavaScript є 7 примітивних типів - вони не є об’єктами і не мають методів/властивостей як контейнери (хоча JS інколи обгортає їх у wrapper-об’єкти під капотом). string - рядки: hello number - числа: 42, 3.14, NaN, Infinity boolean - логічний тип: true / false null - порожнє значення (явно задана відсутність) undefined - значення не задане symbol - унікальні ідентифікатори: Symbol(id) bigint - великі цілі числа: 123n Разом: 7 примітивів + 1 непримітивний тип object. Про різницю null та undefined ви можете почитати https://devs-hive.tech/interview-qa/null-vs-undefined-js.
JuniorJavaScriptОстаннє оновлення: 02/03/2026
Що таке WeakMap, WeakSet, WeakRef?
Це питання ви навряд чи почуєте напряму, бо на технічних інтерв’ю зазвичай питають класичні структури типу Map/Set. Але якщо ви ще й згадаєте WeakMap, WeakSet, WeakRef, то це майже гарантовано додасть вам кілька балів. Принаймні ви запам’ятаєтеся і дуже ймовірно, почуєте щось на кшталт: “Класно, що згадали ще й ці штуки”. Тому давайте розберемося, що це таке. WeakMap WeakMap - це мапа ключ → значення, схожа на звичайний Map, але з важливою різницею: ключами можуть бути тільки об’єкти ці ключі зберігаються як слабкі посилання Що таке “слабке посилання” і навіщо воно? - У звичайному Map легко зробити ситуацію, коли об’єкт вже не потрібен, але він все одно “живе” в пам’яті, бо на нього тримається посилання як на ключ. GC (Garbage Collector) може подумати: “на цей об’єкт ще є посилання - значить, прибирати не можна”. У WeakMap цього немає: якщо на об’єкт-ключ більше ніде немає сильних посилань, GC може прибрати об’єкт, і запис у WeakMap також зникне автоматично. Тобто, це менше шансів на memory leak. Цю структуру не можна ітерувати, тому немає: for...of, .keys(), .entries(), і навіть .size. API мінімальний: set / get / has / delete. Типовий кейс: зберігати “приватні” дані/метадані для об’єктів (кеш, стан, підрахунки), не створюючи memory leak. const wm =newWeakMap();let user = {name:"Ivan" }; wm.set(user, {lastSeen:Date.now() });console.log(wm.get(user));// { lastSeen: ... } user =null; // тепер об'єкт може бути прибраний GC,// і запис у WeakMap теж пропаде автоматично WeakSet WeakSet - це як Set (унікальні значення), але: всередині тільки об’єкти, і вони теж зберігаються як слабкі посилання. Така сама, як і попередня структура, Set ітерувати не можна. const visited =newWeakSet();let page = {url:"/home" }; visited.add(page);console.log(visited.has(page)); // true page =null; // об'єкт може бути прибраний GC, і WeakSet не буде його "тримати" Типовий кейс: позначити об’єкти (наприклад, “вже оброблено”), не заважаючи GC їх прибирати. WeakRef WeakRef - це обгортка, яка тримає слабке посилання на об’єкт (його ще називають target або referent). Тут логіка така: ви ніби “тримаєте ручку” на об’єкт, але не гарантуєте, що він існуватиме завжди. У будь-який момент GC може його прибрати. let obj = {heavy:"data" };const ref =newWeakRef(obj);console.log(ref.deref());// { heavy: "data" } obj =null; // пізніше...const maybeObj = ref.deref();console.log(maybeObj);// або об’єкт, або undefined (якщо GC вже прибрав) Для чого: дуже обережне кешування/оптимізації, коли ви хочете “підглянути” об’єкт, але не тримати його в пам’яті насильно. Також, важливо що на WeakRef не можна покладатися як на стабільне збереження даних — deref() може повернути undefined у будь-який момент.
Junior/Middle/SeniorJavaScriptОстаннє оновлення: 20/02/2026
Що таке referential actions в SQL?
Одне з запитань, яке вводить Node.js розробника в легкий ступор. Чомусь так склалося, що SQL і розуміння реляційних баз даних - це ахіллесова пʼята в світі backend-розробки на JavaScript. Referential actions - це правила, які визначають, що має відбутися з рядками в дочірній таблиці, коли в батьківській таблиці оновлюється або видаляється рядок, на який вони посилаються через foreign key. В основному є три способи контролю, і зараз ми розберемо їх на прикладі. Уявимо, що в нас є таблички users і orders. В таблиці orders є user_id, який представляє собою foreign key і звʼязує orders з конкретним користувачем. Якщо ми спробуємо видалити користувача з id=1, на який посилаються рядки з orders, то спрацює механізм референційної цілісності (referential integrity), який визначає, чи можливе видалення і, якщо так, то за якими правилами. Далі ми по черзі розберемо правила, і ви зрозумієте, що це дуже просто і зрозуміло. // users +----+--------+ | id | name | +----+--------+ | 1 | Ivan | | 2 | Maria | +----+--------+ // orders +----+---------+----------+ | id | user_id | product | +----+---------+----------+ | 10 | 1 | Book | | 11 | 1 | Laptop | | 12 | 2 | Phone | +----+---------+----------+ RESTRICT Якщо на рядок з users посилається хоча б один рядок з orders, ми не зможемо видалити. Єдиний спосіб видалити такий запис - це спочатку видалити дані з orders, а тільки після того referential integrity дозволить видалити користувача. CASCADE Найбільш небезпечне правило, оскільки воно означає, що при видаленні рядка з таблиці users будуть видалені всі рядки з orders, які посилаються на користувача. SET NULL При видаленні користувача з таблиці users всім orders, які на нього посилаються, буде записано NULL в foreign key (user_id). Всі ті самі правила застосовуються і для UPDATE-операції, але так як це використовується доволі рідко, на інтервʼю вас будуть запитувати саме про DELETE.
DatabasesJunior/Middle/SeniorОстаннє оновлення: 15/03/2026
Як склонувати обʼєкт в JS?
Це бородате питання, яке досі задають на інтервʼю - зазвичай в компаніях, де люди явно засиділися і пропустили безліч оновлень в JS. В цілому є три найпоширеніші способи склонувати обʼєкт в JavaScript. Spread оператор Це найпростіший і найелегантніший спосіб. Єдиний нюанс в тому, що spread виконує shallow (поверхневе) клонування. Це означає, що всі вкладені обʼєкти не будуть склоновані і будуть посилатися на оригінальний обʼєкт. const user = { id: 1, email: "test@test.com", notifications: { email: true }, externalId: BigInt(232323345555), }; const userClone = { ...user }; // Якщо ми змінимо значення поля user.notifications.email, // то зміниться і userClone.notifications.email // так як userClone.notifications не був склонований // і фактично це просто посилання на user.notifications user.notifications.email = false; console.log(userClone.notifications.email); // false JSON.stringify → JSON.parse Старий дідівський метод, який робить deep clone (глибоке клонування) обʼєкта. Це означає, що всі вкладені обʼєкти будуть склоновані. В цілому цей спосіб робочий, але має одну проблему - він працює тільки з простими типами даних. Якщо обʼєкт має поля з Map/Set, undefined, Infinity, BigInt і т.д., ми або отримаємо помилку, або поля будуть загублені чи конвертовані в рядок. Тому використовувати такий спосіб в реальному проєкті не найкраща ідея, і краще використовувати third party або спосіб, який я опишу далі. const user = { id: 1, email: "test@test.com", notifications: { email: true }, externalId: BigInt(232323345555), }; // Так як externalId, це BigInt ми отримаємо помилку і клонування не відбудеться const userClone = JSON.parse(JSON.stringify(user)); structuredClone Це відносно новий метод в JS, який дозволяє робити глибоке клонування, в тому числі складних типів, з якими не справляється попередній метод. Він гарно розписаний в MDN, тому для детального розбору рекомендую прочитати документацію. const user = { id: 1, email: "test@test.com", notifications: { email: true }, externalId: BigInt(232323345555), }; // Клонування буде успі const user2 = structuredClone(user);
JuniorMiddleJavaScriptОстаннє оновлення: 17/02/2026
Яка різниця між Promise.all i Promise.allSettled?
Обидва методи працюють із масивом промісів: вони запускають їх паралельно та очікують на їх завершення. Проте ці методи поводяться по-різному, тому і на співбесідах, і в реальній роботі важливо розуміти різницю між ними та знати, у яких ситуаціях який метод доречніший. Promise.all Цей метод приймає масив промісів і повертає масив з результатами в тому ж порядку, в якому ми передали проміси. Якщо всі вони завершилися успішно, то Promise.all завершується успіхом (fulfilled), але якщо хоча б один був відхилений (rejected), Promise.all відразу завершується з помилкою і не очікує проміси, яка в процесі виконання (pending). async function loadProducts() { const ids = [1, 2, 3]; const products = await Promise.all( ids.map(async (id) => { const res = await fetch(`https://api.example.com/products/${id}`); return res.json(); }) ); console.log(products); // масив з 3 продуктів /* [ { "id": 1, "name": "iPhone 15", "price": 999 }, { "id": 2, "name": "MacBook Air", "price": 1299 }, { "id": 3, "name": "AirPods Pro", "price": 249 } ] */ } loadProducts(); Promise.allSettled Теж запускає масив промісів паралельно, але очікує доки всі завершаться fulfilled/rejected, після чого повертає масив обʼєктів з даними або причиною помилки. Як можна побачити з відповіді від API, Promise.allSettled завершився успішно, навіть маючи rejected проміс. Це і є різниця між Promise.all і Promise.allSettled. const upload = (file) => fetch("/photos", { method: "POST", body: file }).then((r) => { if (!r.ok) throw new Error("Upload failed"); return r.json(); }); Promise.allSettled([ upload(file1), upload(file2), Promise.reject(new Error("Network error")) ]).then((results) => console.log(results)); /* Приклад відповіді (від Promise.allSettled): [ { "status": "fulfilled", "value": { "id": "ph_101", "url": "https://cdn.example.com/ph_101.jpg" } }, { "status": "fulfilled", "value": { "id": "ph_102", "url": "https://cdn.example.com/ph_102.jpg" } }, { "status": "rejected", "reason": "Error: Network error" } ] */ Коли і що використовувати Promise.all найкраще використовувати для ідемпотентних операцій. Так як у випадку rejected ми без всяких проблем зможемо зробити Retry і перезапустити всі проміси. Найчастіше це отримання або оновлення даних. Якщо ви не знаєте, що таке ідемпотентність, то рекомендую почитати тут, так як це теж запитання на Node.js інтервʼю. Promise.allSettled найкраще використовувати при створенні сутностей. Так як стан системи змінюється, ми не можемо зробити простий Retry для всіх промісів. А за допомогою allSettled ми зможемо вибрати проміси, які завершилися rejected, і перезапустити їх окремо. Простим прикладом використання allSettled є завантаження багатьох картинок в галерею. Наприклад, ви завантажуєте одночасно 10 фотографій, і 7 з них завантажилися успішно, а три - з помилкою. Тоді ми можемо показати користувачу, що є проблеми з трьома картинками, і він зможе або видалити їх, або спробувати завантажити знову.
JavaScriptJuniorMiddleОстаннє оновлення: 10/02/2026
Що таке Promisification?
На дворі вже 2026 рік, але це запитання про промісифікацію і досі гуляє по різних співбесідах, здебільшого на Junior-інтервʼю. Щоб зрозуміти, як працює даний костиль, потрібно розібрати проблематику. Callback hell Це ситуація, коли через багато асинхронних викликів на колбеках код перетворюється на піраміду з вкладених функцій. Через це його важко читати, дебажити і нормально обробляти помилки. В Node.js callbacks будуються наступним чином - першим аргументом приходить помилка або null, якщо її немає. А другим аргументом приходять дані і типовий метод, який використовує callback, виглядає наступним чином: getUser(userId, (err, user) => { if (err) return handle(err); // Якщо err=null, значить все окей і ми отримаємо user console.log(user) }) Якщо взяти цю функцію окремо, вона виглядає адекватно. Але як тільки наблизимося до реального проєкту, де може бути багато взаємозалежних викликів, починається callback hell. getUser(userId, (err, user) => { if (err) return handle(err); getOrders(user.id, (err, orders) => { if (err) return handle(err); getOrderDetails(orders[0].id, (err, details) => { if (err) return handle(err); saveReport(details, (err) => { if (err) return handle(err); console.log("Готово!"); }); }); }); }); Тут приходить на допомогу промісифікація Promisification - це коли callback-based функція огортається в Promise. Тоді замість вкладених колбеків можна зручно писати .then/.catch або async/await. Зазвичай ця техніка застосовується в двох випадках: Коли Node.js тільки зарелізив Promise - звісно, після релізу не всі бібліотеки швидко змінили своє API з callback-based до Promise, тому доводилося огортати їх таким способом, щоб було зручніше працювати. Legacy - зараз це найчастіше використовується для обгортання різного legacy. Наприклад, в системі є метод, який писався вашим прадідом, який звичайно використовував callback-based підхід. Це метод має 2000 рядків коду, і переписувати його ніхто не буде, а от промісифікувати, щоб уникнути колбеків, цілком можна. І дуже часто це була частина рефакторингу, так як працювати з Promise набагато простіше і приємніше. Повернемося до методу getUser, який ми розглядали на початку. Ми можемо дуже швидко зробити з нього Promise. const getUserAsync = (userId) => { return new Promise((resolve, reject) => { getUser(userId, (err, user) => { if (err) return reject(err); resolve(user); }); }); } // Далі ми можемо працювати з ним як з звичайним Promise try { const user = await getUserAsync(userId); console.log(user); } catch (err) { handle(err); } А тепер подивимось, як буде виглядати callback hell, якщо його промісифікувати: try { const user = await getUserAsync(userId); const orders = await getOrdersAsync(user.id); if (!orders?.length) throw new Error("Немає замовлень"); const details = await getOrderDetailsAsync(orders[0].id); await saveReportAsync(details); console.log("Готово!"); } catch (err) { handle(err); }
JuniorJavaScriptОстаннє оновлення: 10/02/2026
Яка різниця між null i undefined в JavaScript?
Різниця між null i undefined - це класичне запитання на позицію junior-розробника. По своїй суті вони схожі і означають, що значення немає , але якщо копнути трошки глибше, різниця між ними стає очевидною. Отже, розберемо їх по черзі: undefined Цей тип даних означає, що значення не задано. Тобто, коли ми створюємо змінну і не присвоюємо значення, доступаємося до поля обʼєкта, якого не існує, чи банально - функція, яка не повертає значення явно, завжди повертає undefined. null Він означає порожнє значення, і в цілому він схожий на undefined, з однією важливою відмінністю - null не існує в природі JS і може зʼявитися як значення тільки тоді, коли розробник явно його задав. Наприклад, в базі даних не знайдено продукту за ID, і ви явно повертаєте null, тим самим даєте зрозуміти, що ви шукали і нічого не знайшли, тому в якості значення підставили null. function findProductById(id) { const products = [{ id: 1, name: "Phone" }]; // емулюємо базу даних const product = products.find(p => p.id === id); return product || null; }
JuniorJavaScriptОстаннє оновлення: 18/03/2026
Яка різниця між Process i Thread в Node.js?
Саме запитання більше відноситься до Computer Science, але його досить часто задають на Node.js інтервʼю, тому має сенс розібрати його саме в цій категорії. Для початку розберемося з визначенням процесу і потоку. Процес - це окремо запущена програма, якій виділяє ресурси операційна система. Ключова ідея процесу полягає в ізоляції, тому проблеми в одному процесі напряму не впливають на інші, а комунікація відбувається через IPC (inter-process communication), наприклад через pipes, sockets… Потік - це послідовність інструкцій, що виконується в межах процесу і має власний контекст виконання (Thread Execution Context). Так як потоки існують в межах процесу, вони використовують спільну памʼять, що робить їх чудовим рішенням для паралельних задач. Також, через відсутність необхідності в IPC, потоки працюють набагато швидше, ніж процеси. Нижче наведена схема типового Node.js API, який використовує декілька процесів. Тут чітко видно, що потоки знаходяться в середині процесів, а сам процес - це ізольований контейнер. Також, зверніть увагу на іконки Libuv - вони є як в процесі, так і в дочірніх потоках. Це означає, що при створенні потоку/процесу буде створено окремий Event Loop. Підсумуємо основні відмінності Процес це так званий top-level контейнер Кожен процес має свою памʼять тоді як потоки використовують спільну Життєвий цикл процеса незалежний, тоді як потік залежить від процеса Комунікація між процесами повільніша і не така ефективна, як між потоками.
Node.jsMiddleSeniorОстаннє оновлення: 16/03/2026
Що таке теорема CAP?
Одне з обовʼязкових питань на Senior-інтервʼю в проєктах з розподіленими системами. Питання теоретичне, але показує, наскільки глибоко ви зайшли в System Design та архітектуру мікросервісів. CAP-теорема описує фундаментальний компроміс у розподілених системах зберігання даних, де дані реплікуються між кількома вузлами. Вона стверджує, що за наявності мережевого розділення (partition) система не може одночасно гарантувати всі три властивості: узгодженість (Consistency), доступність (Availability) і стійкість до розділення (Partition tolerance). Consistency: кожен запит на читання повертає найактуальніше значення, тобто всі вузли поводяться як єдине джерело істини. Availability: кожен запит отримує відповідь, система завжди доступна і не блокується повністю. Partition tolerance: система продовжує працювати, навіть якщо між частинами кластера втрачено зв’язок або з’явилися значні затримки. Практичний сенс теореми полягає в тому, що в розподіленій системі мережеві збої неминучі, тому Partition tolerance ми приймаємо як даність. У таких умовах доводиться обирати пріоритет між Partition tolerance + Consistency (PC) і Partition tolerance + Availability (PA). CP: система зберігає коректність і актуальність даних, але може тимчасово блокувати операції, щоб не повертати суперечливі дані. Відповідно, деколи система може бути недоступна і повертати помилку чи таймаут, щоб зберегти узгодженість даних. AP: система продовжує відповідати завжди, але допускає, що під час розділення різні вузли можуть повертати застарілі значення. При цьому підході узгодження відбудеться пізніше, і для цього підходу теж є назва - Eventual Consistency. Важливо розуміти, що CAP змушує до компромісу тільки при виникненні проблем. В звичному режимі система повинна мати як високу доступність, так і прийнятну узгодженість даних.
SeniorSystem designMicroservicesОстаннє оновлення: 15/03/2026
Що таке контекст виконання (Execution Context)?
Це питання можна почути майже на кожному Frontend чи Backend інтервʼю рівня junior/middle. Якщо дуже коротко, контекст виконання (Execution Context) - це середовище, де прямо зараз виконується наш код, простіше кажучи, значення this в момент виконання. Ми можемо мати 3 типи контексту виконання: 1. Глобальний контекст (Global Execution Context) Цей контекст створюється один раз, коли завантажується файл і до нього належить весь код, який не всередині функцій: глобальні змінні, глобальні функції, this на верхньому рівні. У браузері глобальний об’єкт зазвичай window. var x = 10; function sayHi() { console.log("hi"); } console.log(x); // 10 console.log(this === window); // true (але залежить від режиму) 2. Контекст виконання функції (Function Execution Context) Тут важливо запамʼятати: кожен виклик функції - це новий контекст. Навіть якщо функція одна й та сама, контекст щоразу буде інший. У ньому JS зберігає: параметри функції, локальні змінні (ті, що всередині {}), this для конкретного виклику. function sum(a, b) { const result = a + b; return result; } sum(1, 2); // один контекст sum(5, 10); // інший контекст 3. Контекст модуля (Module Execution Context) Якщо код запускається як ES module, то він виконується в контексті модуля. Він схожий на глобальний, але є 2 важливі відмінності: Змінні не стають глобальними автоматично this на верхньому рівні буде undefined <script type="module"> const x = 123; console.log(this); // undefined // x не з'явиться як window.x </script>
JuniorMiddleJavaScriptОстаннє оновлення: 06/02/2026
Що таке AbortController?
AbortController - це контролер, який дозволяє скасувати одну або кілька асинхронних операцій, якщо ці операції підтримують AbortSignal. Він створює об’єкт signal, який ви передаєте в операцію, а потім у потрібний момент викликаєте controller.abort() і операція отримує сигнал, щоб зупинитися. Найкращий спосіб розібратися - це глянути на приклад з fetch. Уявимо, що в нас є React-додаток і на одній сторінці є запит, який може довго виконуватися, і якщо користувач покине сторінку, запит все одно виконається і поламає UI. Це стандартна проблема в React, коли оновлення стану відбувається після смерті компонента, і AbortController чудово її вирішує. В прикладі нижче ми створюємо контролер і передаємо його в fetch. Таким чином, ми встановлюємо контроль над процесом виконання і можемо скасувати його в потрібний нам момент. Якщо користувач покинув сторінку і компонент був видалений з DOM, нам нема ніякого сенсу продовжувати виконання HTTP-запиту, і ми його скасовуємо через controller.abort() перед тим, як компонент буде видалений з дерева. useEffect(() => { const controller = new AbortController(); (async () => { const res = await fetch(`/api/users/${id}`, { signal: controller.signal }); setUser(await res.json()); })(); return () => controller.abort(); }, [id]); Якщо ви хочете детальніше ознайомитися з усіма можливостями AbortController, найкращий спосіб - почитати документацію. До AbortController було інше запитання в цій темі. Звучало воно так: Чи можна скасувати Promise? Найчастіше його задавали на Angular-інтервʼю і очікували, що розробник розуміє неможливість скасування Promise і необхідність використання Observable для контролю над процесом виконання.
Junior/Middle/SeniorReact.jsJavaScriptОстаннє оновлення: 05/02/2026
Що таке Circuit Breaker?
Одне з тих запитань, за яким визначають, чи працювали ви з складними системами. Найперше, що треба розуміти - Circuit Breaker це патерн, який зупиняє спроби системи виконати операцію, яка, скоріше за все, завершиться невдачею. Це, в свою чергу, збереже ресурси і зупинить безкінечний потік однакових логів. Приклад використання В нас є сервіс А, який робить запит в сервіс B. Він, своєю чергою, викликає стороннє API і зберігає щось в базу даних. Circuit Breaker може виступити в якості проксі між сервісами А і B. Цей проксі буде працювати за принципом запобіжника і в разі виникнення критичної для сервісу помилки зможе перекрити трафік до B. Умови, за яких буде спрацьовувати запобіжник, можуть бути різні. Найбільш розповсюджений варіант - це поріг у кількості помилок певного типу (наприклад, 500/502 кодів) в конкретний момент часу (наприклад, 60 секунд). Після цього він буде перевіряти, чи проблема була виправлена, і коли сервіс знову запрацює, відновить трафік до нього. Технічно, Circuit Breaker має декілька станів, де він визначає, що робити з запитами до сервісу. Closed Цей стан означає, що з сервісом все добре і запити потрапляють куди потрібно. У випадку появи критичних помилок він починає рахувати їх, і якщо їхня кількість перетинає заданий поріг, проксі переходить в стан Open. Окрім цього, запускається таймер очікування, який після закінчення переходить в стан Half-Open, де відбувається перевірка життєздатності сервісу. Open В цьому стані, Circuit Breaker не буде направляти запити до сервісу. Замість цього він буде повертати помилку або fallback. Тут все залежить від реалізації, але суть цього стану - це не пропустити трафік до сервісу. Half-Open В цьому стані ми пропускаємо обмежену кількість запитів до сервісу. Якщо всі вони завершуються успішно, ми переводимо Circuit Breaker в стан Closed і відновлюємо трафік до сервісу. Якщо хоча б один запит завершився з помилкою, ми переводимо стан в Open і перезапускаємо таймер.
SeniorMicroservicesSystem designОстаннє оновлення: 16/03/2026
Що таке Currying?
Це запитання доволі часто звучить на Frontend інтервʼю і часто його задають на проєктах, які почали створювати 5 - 7 років тому. Так як саме в той час функціональне програмування було на своєму піку в світі JS і дуже часто використовували бібліотеки по типу Ramda.js. Currying (карування) — це техніка у функціональному програмуванні, коли функція, що приймає кілька аргументів, перетворюється на ланцюжок функцій, які приймають по одному(або більше) аргументу і повертають наступну функцію. Розберемо приклад В нас є функція sum і якщо не використовувати Currying, ми маємо відразу передати всі три аргументи, щоб функція спрацювала коректно. Але з Currying ми можемо передати аргументи частково. Наприклад, спочатку передати a, після чого функція не виконається, а поверне іншу функцію, яка прийме b i c. Далі, ми можемо або передати b i c або тільки b, тоді повернеться функція, яка прийме c. І вже після передачі c, функція виконається. sum(a, b, c) const partial1 = sum(1) // передаємо а const partial2 = partial1(2) // partial1 тепер приймає b i c, передаємо b const partial3 = partial2(3) // partial2 приймає c, передаємо с // Так як функція отримала всі аргументи, partial3 запустить її виконання Прикладом нативної реалізації Currying є функція bind з JavaScript. Хоч і технічно це не зовсім він, а його простіша версія - partial application(часткове використання). Тим не менш, bind наглядно показує, наскільки сильна ця техніка і які проблеми може вирішувати. Для тих, хто хоче копнути глибше в тему функціонального програмування, рекомендую розпочати з Ramda.js - https://ramdajs.com/. Паралельно до читання документації варто розбирати з ChatGPT різні поняття, які будуть зустрічатися в процесі.
Junior/Middle/SeniorJavaScriptОстаннє оновлення: 31/01/2026
Чи слідкуєш ти за OWASP Top 10?
Це питання доволі часто ставлять на Senior інтервʼю і воно є стандартною перевіркою на те чи кандидат слідкує за трендами в безпеці. Зазвичай, вас запитають про саму суть проєкту, після чого можуть запитати про найбільш критичні уразливості на даний момент. OWASP Top 10 - це список 10 найпоширеніших і найнебезпечніших ризиків для безпеки в WEB, який публікує OWASP (Open Worldwide Application Security Project). Слідкувати за ним потрібно для того, щоб розуміти як можна захистити ваші застосунки чи API. Також, більшість людей за ним не слідкує і навряд чи заходили далі XSS тому ви можете використовувати OWASP Top 10, як козирь на інтервʼю, який значно збільшує ваші шанси на успіх.
SeniorSecurityОстаннє оновлення: 15/03/2026
Яку проблему вирішують Hooks в React?
Це запитання часто ставлять на Junior/Middle interview і воно показує як глибоко ви розбирались з тим, навіщо взагалі придумали React Hooks. Якщо ми повернемось в часи класових компонентів, то побачимо очевидну проблему - стан жорстко привʼязаний до конкретного компонента і перевикористати його ми не можемо. Звісно умільці знаходили різні шляхи і використовували наслідування чи міксини, але це радше погіршувало ситуацію, ніж вирішувало проблему. Розберемо приклад Уявимо, що в нас є так званий Toggle, який переключає стан кнопки. Наразі ми його використовуємо в одному компоненті і він не створює проблем. class ToggleButton extends React.Component { state = { on: false }; toggle = () => { this.setState((s) => ({ on: !s.on })); }; render() { return ( <button onClick={this.toggle}> {this.state.on ? "ON" : "OFF"} </button> ); } } Але пізніше в нас зʼявляється необхідність додати такий самий функціонал для модальних вікон. І якраз тут заключається основна проблема класових компонентів. Так як this.state привʼязаний до конкретного класу, ми не можемо перевикористати бізнес логіку в іншому компоненті. Тоді нам доводиться писати костилі. Найпоширеніші це: render props, наслідування i HOC. Останнє є найбільш адекватним з даного списку і доволі часто виручало, але сильно ускладнювало кодову базу. З хуками ситуація стала набагато кращою і ми можемо винести всю логіку переключення в Custom Hook і перевикористовувати як в кнопці так і в модальному вікні. import * as React from "react"; function useToggle(initial = false) { const [on, setOn] = React.useState(initial); const toggle = React.useCallback(() => { setOn((v) => !v); }, []); const setTrue = React.useCallback(() => setOn(true), []); const setFalse = React.useCallback(() => setOn(false), []); return { on, toggle, setTrue, setFalse }; } // Перевикористовуємо стан function ToggleButton() { const { on, toggle } = useToggle(false); return <button onClick={toggle}>{on ? "ON" : "OFF"}</button>; } function Modal() { const { on, setTrue, setFalse } = useToggle(false); return ( <div> <button onClick={setTrue}>Open modal</button> {on && ( <div style={{ border: "1px solid #ccc", padding: 12 }}> <p>Modal content</p> <button onClick={setFalse}>Close</button> </div> )} </div> ); }
JuniorMiddleReact.jsОстаннє оновлення: 15/03/2026
Що таке симетричний і асиметричний ключ в шифруванні?
Це питання часто виникає під час розмов про автентифікацію/авторизацію, різницю між HTTP та HTTPS, а також про TLS. Нижче коротко розберемо, чим відрізняються симетричні та асиметричні ключі, а також їхні переваги та недоліки. Симетричний ключ Симетричне шифрування - це коли один і той самий ключ використовується як для шифрування так і для розшифрування даних. Так як ми використовуємо тільки один ключ, такий підхід дуже простий в використанні і процес шифрування/розшифрування даних набагато швидший, ніж при асиметричному шифруванні. Очевидним недоліком такого підходу є безпека. Обидві сторони(шифрування і розшифрування) мають отримати один і той самий ключ, але якщо передати його небезпечно зловмисник зможе читати всі повідомлення, зашифровані цим ключем. З цим можна боротись і найчастіше використовують 2 підходи: Використання асиметрії, щоб отримати спільний симетричний ключ. Використання сторонніх сервісів для керування ключами, наприклад AWS KMS, GCP KMS, Azure Key Vault… Асиметричний ключ Асиметричне шифрування - це коли ми використовуємо пару ключів для шифрування(публічний) і розшифрування(приватний) даних. Він має рід переваг над симетричним шифруванням, завдяки кращій безпеці та гнучкості. Те як працює пара public/private ключів - це окреме запитання яке ви точно почуєте на інтервʼю тому ми винесли його в окреме запитання. Ось тут можеш ознайомитись з ним. Недоліки в такого підходу теж є, наприклад: З точки зору CPU, асиметричне шифрування набагато дорожче і це проблема при великих обʼємах даних тому зазвичай асиметрію використовують для обміну секретом. А для самого процесу шифрування/розшифрування використовують симетрію. Key management при такому підході доволі складна задача. Тому реалізацію ротації, відкликання ключів, контролю доступу…здебільшого перекидають на third party по типу AWS KMS.
Junior/Middle/SeniorSecurityОстаннє оновлення: 22/01/2026
Що таке dead letter queue?
Це запитання часто звучить на backend або full-stack інтервʼю, особливо на проєкти з розподіленими системами. Кожна конкретна технологія(SQS, RabbitMQ, Kafka…), має свої підходи до Dead Letter Queue(DLQ) тому краще зосередитись на розумінні того, як це працює і які проблеми вирішує. З точки зору системного дизайну, це патерн в message-driven архітектурі, який ізолює невдалі повідомлення в окрему чергу. Це дозволяє не блокувати основний потік, не втрачати дані і дати можливість знайти причину помилки та повторно відпрацювати повідомлення. Важливо розуміти, що DLQ не вирішує корінь проблеми, по якій стався збій. Його задача в тому щоб контрольовано зберегти невдалі повідомлення, проаналізувати їх і прийняти рішення про подальшу обробку таких повідомлень. Розберемо приклад У нас є мікросервіс Payments, який після успішного платежу публікує подію: PaymentSucceeded { paymentId, userId, planId, amount, occurredAt }. Інший мікросервіс Subscriptions, слухає її і після отримання створює підписку в базі даних і надсилає welcome email через сторонній провайдер. Найпростіший сценарій де буде корисний DLQ це відмова стороннього API, яке займається відправкою емейлів. Після того, як отримуємо 502 помилку з third party сервісу, ми пробуємо ще 3 рази з інтервалом в 30 секунд(retry + backoff). Якщо ми і далі отримуємо 502, відправляємо повідомлення в DLQ. Після того як провайдер відновився, ми пробуємо обробити ці повідомлення повторно - це називається DLQ re-drive.
System designSeniorОстаннє оновлення: 16/03/2026
Що таке private i public ключ?
Одне з частих запитань на позицію Node.js розробника. Найчастіше його запитують в розмові про різницю між HTTP i HTTPS або в контексті авторизації, особливо JWT. Для початку потрібно розібрати, що таке приватний і публічний ключі. Публічний ключ не секретний і ти можеш вільно його розповсюджувати, тоді як приватний ключ ти маєш надійно зберігати і нікому не показувати. Шифрування В прикладі, простими словами розберемо як працює шифрування. Уявіть, що у тебе є друг і ти хочеш, щоб він передав тобі якусь секретну інформацію в зашифрованому вигляді, а ти її розшифрував після отримання. Для того, щоб це зробити потрібно згенерувати пару ключів(публічний і приватний). Приватний ключ тримаєш в секреті, а от публічний даєш своєму другу. За допомогою публічного ключа він зможе зашифрувати повідомлення і відправити тобі. А от розшифрувати його зможе тільки той хто має приватний ключ. Підпис Продовжуючи наш приклад із повідомленням, уявіть, що тепер ти хочеш надіслати другу секретне повідомлення. Він генерує пару ключів і дає свій публічний ключ. Тоді ви шифруєте повідомлення його публічним ключем, щоб розшифрувати його зміг лише він. Саме цю проблему вирішує цифровий підпис. Ти підписуєш повідомлення своїм приватним ключем, а друг перевіряє підпис твоїм публічним. Тоді навіть якщо його публічний ключ мають багато людей і можуть зашифрувати для нього повідомлення, підробити підпис вони не зможуть - бо для цього потрібен твій приватний ключ. Якщо ти зараз пробуєш згадати де ще ти це бачив, то такий самий принцип використовується в авторизації з JWT токенами😁
Junior/Middle/SeniorSecurityОстаннє оновлення: 15/03/2026
Що таке Noisy tenants?
Noisy tenants це одна з типових проблем в Multi-tenant системах, коли один шумний tenant(клієнт) починає споживати непропорційно багато ресурсів, наприклад CPU, памʼять, черги чи ліміти в API. Таким чином, це впливає на інших клієнтів: росте latency, зʼявляються timeouts, проблеми з сесіями чи поява downtime. Як це виглядає на практиці Наприклад, ви використовуєте брокер повідомлень(SQS, RabbitMQ…) і один tenant генерує велику кількість подій. Так як брокер і обробники подій спільні вони здебільшого обробляють повідомлення від noisy tenant, а інші клієнти страждають від збільшеного latency. Ще один приклад, повʼязаний з сторонніми інтеграціями. Ви не встановили чітких Rate limits для клієнтів і noisy tenant викликає стороннє API настільки часто, що дуже швидко вибиває всі ліміти і інші клієнти не можуть повноцінно використовувати інтеграції. Основні причини виникнення: Спільна інфраструктура: брокери повідомлень, бази даних, сервери і тд. Спільні ліміти зовнішніх сервісів або відсутність Rate limiting Нерівномірний розподіл трафіку Приклади вирішення проблеми Ліміти і справедливе розподілення ресурсів Запровадження квот на важкі та затратні операції Виділення окремих ресурсів для “жирних” клієнтів
SeniorSystem designОстаннє оновлення: 16/03/2026
Що таке Throttling?
Throttling - це техніка в програмуванні, яка обмежує частоту виконання. Простими словами, ми вказуємо, що код може запускатись не частіше, ніж раз на N мілісекунд. Найкращий спосіб зрозуміти throttling це розібрати приклад. Throttling в HTTP API Наприклад, ви розробляєте систему яка працює з багатьма tenants(клієнтами), які можуть обрати собі тарифні плани згідно з своїх потреб в вашому API. Типова проблема в таких системах це - Noisy Tenants. Уявимо, що клієнт обрав максимальний тарифний план, але частота запитів які він робить настільки велика, що він перебирає на себе значну частину ресурсів. Таким чином інші клієнти мають проблеми з затримкою у відповіді чи проблеми з повільним завантаженням даних. В такому випадку, використовуючи throttling ви можете вказати, що максимальна частота запитів це 1000 в секунду. Це потенційно розвантажить ваші ресурси і дозволить всім клієнтам повноцінно використовувати систему.
API DesignSystem designMiddleSeniorОстаннє оновлення: 16/03/2026
Що таке Debounce?
Debounce - це дуже поширена техніка, яка відкладає виконання функції, поки подія не затихне на певний час. Найпростіший приклад використання, це поле для пошуку. Уявіть input де користувач може вводити пошуковий запит. По замовчуванню при будь якій зміні значення, буде викликано подію, яка спровокує відправку на backend пошукового запиту. Уявіть, що ви шукаєте імʼя Alex // По замовчуванню ми відправимо 4 послідовних запита, на кожну зміну input /** * https://my-api.com?name=A * https://my-api.com?name=Al * https://my-api.com?name=Ale * https://my-api.com?name=Alex * */ Таким чином, в нас зʼявляється 2 проблеми: Неефективне використання ресурсів - якщо користувачів багато, це потенційно може перевантажити backend Race condition - name=A має нижчу селективність, ніж name=Alex тому теоретично name=A може завершитись пізніше і користувач побачить зовсім не ту відповідь, яку очікував. Використовуючи техніку Debounce, ми можемо відправляти запити не на кожну зміну input, а наприклад через 300 мілісекунд після того, як він перестав друкувати. Таким чином, ми відправимо тільки один запит з останніми змінами. // Ігноруємо, бо користувач друкує /** * A * Al * Ale * Alex * */ // Користувач перестав друкувати // Якщо в рамках 300 мілісекунд він не друкує, відправляємо запит на пошук // https://my-api.com?name=Alex
JuniorJavaScriptReact.jsOptimizationОстаннє оновлення: 13/01/2026
ACID - Consistency
Consistency (узгодженість) в ACID означає, що кожна транзакція переводить базу з одного валідного стану в інший валідний стан, не ломаючи правил і логіку системи. Якщо заглибитись в технічну реалізацію Consitency, то найбільш ефективний спосіб це зробити - перенести максимум правил на рівень бази даних, а не тримати їх на рівні бізнес логіки. Наприклад, замість того щоб валідувати дані на рівні сервісів ми можемо перенести валідацію в Constraints або Triggers. DROP TABLE IF EXISTS accounts; CREATE TABLE accounts ( id bigserial PRIMARY KEY, owner text NOT NULL, balance numeric(12,2) NOT NULL, -- Замість того, щоб тримати валідацю в сервісах ми робимо це на рівні бази даних -- Таким чином, ми узгоджуємо те, що balance не може бути меншим, ніж 0 CONSTRAINT accounts_balance_nonneg CHECK (balance >= 0) ); INSERT INTO accounts(owner, balance) VALUES ('Alice', 50.00), ('Bob', 10.00); -- Тепер пробуємо запустити транзакцію BEGIN; -- Хочемо зняти 100 у Alice, але в неї 50 -- Так як ми маємо Constraint, який забезпечує те що баланс не може бути меншим, ніж 0 -- При виконанні такої транзакції ми отримаємо ROLLBACK так як узгодженість даних була порушена UPDATE accounts SET balance = balance - 100 WHERE owner = 'Alice'; COMMIT; Головне, що вам треба запамʼятати - це те що найбільш надійний спосіб забезпечити Consistency це використовувати правила, саме на рівні даних. Але тим не менше, зловживання нативними інструментами DB не завжди добре, так як веде до ускладнення системи. Тому в реальному житті, узгодження даних це завжди про компроміси між простотою і надійністю.
ACIDMiddleSeniorОстаннє оновлення: 12/01/2026
Що таке Destructuring в JavaScript?
Деструктуризація - це синтаксичний цукор, який дозволяє витягнути значення з масивів або об’єктів у окремі змінні, що робить код коротшим і читабельнішим. Це сухе запитання тому здебільшого вам треба розуміти визначення і навести декілька прикладів використання. Деструктуризація масивів Використовуючи літерал [], ми можемо витягнути елементи масиву присвоївши їх в змінні. // Перелік починається з 0 індексу тому константа a=10, b=20. // Якщо ми додамо ще одну константу с, вона буде дорівнювати 30. // Якщо додати ще d, який матиме індекс 3, то отримаємо undefined, // так як елемента з таким індексом немає const arr = [10, 20, 30]; const [a, b] = arr; // Ми також можемо пропускати елементи при необхідності. first=1, third=3. // Але як на мене це не найкраща практика, яка може привести до багів. // Тому її краще уникати const [first, , third] = [1, 2, 3]; // Ще одним розповсюдженим способом використання є ...rest. // Ми можемо витягнути ті елементи, які нам потрібні, а решту елементів // записати в окрему константу. Таким чином head=1, // tail буде означати решту елементів tail=[2,3,4] const [head, ...tail] = [1, 2, 3, 4]; // Також, ми можемо присвоювати значення по замовчуванню. Наприклад тут x=7, // бо такий елемент існує, але y=10 так як елемент з індексом 1 відсутній, // y матиме початкове значення undefined і тому спрацює значення по замовчуванню 10 const [x = 5, y = 10] = [7]; Деструктуризація обʼєктів В цілому тут вона працює так само як і для масивів тому коротко розберемо приклади, для закріплення даного питання. // Витягуємо поле name i записуємо його в константу const user = { name: "Alex", email: "test@test.com" }; const { name } = user; // При потребі, ми завжди можемо використати синтаксис переіменування // і замість name, в коді використовувати username const { name: username } = user; // Як і в масивах, ми можемо вказувати значення по замовчуванню. // В цьому випадку role=undefined тому використовується // значення по замовчуванню "user" const { role = "user" } = { name: "Alex" }; // Як і в масивах ми можемо використовувати rest для збору полів в одну константу. // Наприклад, витягуємо password з юзера і передаємо решту полів на фронтенд, // щоб не світити хешом пароля const { password, ...restUser } = { name: "Alex", email: "test@test.com", password: "some pwd hash" }; // Теж саме можна робити з вкладеними полями. Тут потрібно бути обережним, так як // при відсутності profile в user, ми отримаємо помилку через те що хочемо // викликати .gender на undefined. Тому хорошою практикою буде вказати значення по замовчуванню const user = { profile: { gender: "male" } }; const { profile: { gender } } = user;
JavaScriptJuniorMiddleОстаннє оновлення: 10/01/2026
Розкажи про методи call, apply і bind
Це питання доволі часто зустрічається на інтервʼю. Воно може звучати саме так як в назві, а може бути поставлене так: "Чи можемо ми змінювати this?" І тут потрібно буде відповісти, що так, можемо і для цього в JS існують такі вбудовані методи як call, apply і bind. Усі три методи роблять одне й те саме - вони дозволяють явно вказати, яким буде this усередині функції. Тобто, простими словами, ми самі кажемо функції, з яким об’єктом вона має працювати. Різниця між ними полягає в наступному: У способі передачі аргументів У тому, чи викликається функція одразу Наприклад, метод call - буде приймати аргументи через кому і викликати функцію одразу. Тут ми явно вказуємо, що this всередині greet буде об’єкт { title: "Hello" }. Метод apply, робить теж саме, що і call - функція викликається одразу, а аргументи передаються у вигляді масиву. function greet(name) { console.log(this.title + " " + name); } greet.call({ title: "Hello" }, "John"); greet.apply({ title: "Hello" }, ["John"]); Метод bind, навідміну від попередніх, не викликає цю функцію одразу, а повертає нову функцію, у якої вже є this. Стосовно аргументів, вони передаються через кому, але в новій функції. Його зазвичай використовують, коли потрібно передати функцію кудись далі, але зберегти правильний this. const boundGreet = greet.bind({ title: "Hello" }); boundGreet("John"); Гарною практикою буде додати, що метод bind є реалізацією підходу часткового використання, який в свою є основою для такої техніки як Currying.
JuniorMiddleJavaScriptОстаннє оновлення: 09/01/2026
Яка різниця між useEffect i useLayoutEffect?
Це доволі типове питання на інтервʼю, якщо в стеку проєкта використовується React. Варто почати з того, що обидва хуки - useEffect і useLayoutEffect використовуються для роботи з side effects, а найголовніша різниця між ними - момент виконання. useEffect Він спрацьовує після того, як React відрендерив компонент і браузер вже відмалював зміни на екрані, саме тому цей хук не блокує відмальовку UI. З точки зору lifecycle, useEffect схожий на сomponentDidMount, який теж спрацьовує тільки після того, як компонент вмонтований в DOM і повністю доступний. Типові кейси застосування: Запити до API, на отримання даних; Підписки (event listeners, WebSocket); useLayoutEffect Він спрацьовує після того, як React оновив DOM, але до того, як браузер відмалює сторінку. Через це він блокує відмальовку UI, поки код всередині хука не виконається. Цей хук використовують тоді, коли потрібно синхронно працювати з DOM. Простими словами: useLayoutEffect потрібен, коли треба щось поправити в DOM так, щоб користувач цього не побачив. Типові кейси застосування: Вимірювання ширини або висоти елементів; Зміна scroll-позиції; Синхронна зміна стилів; Уникнення миготіння або стрибків інтерфейсу (найчастіший кейс);
React.jsJunior/Middle/SeniorОстаннє оновлення: 26/12/2025
ACID - Atomicity
Atomicity - це характеристика, яка означає, що транзакція або виконається повністю, або не виконається взагалі. Якщо в процесі виконання стається помилка, але транзакція вже змінила щось в базі даних, то ці зміни НЕ будуть застосовані, а стан повернеться до початкового - це називається ROLLBACK. Якщо ж транзакція успішна, то буде виконаний COMMIT і зміни будуть застосовані до бази даних. Розглянемо пиклад Тут ми вираховуємо кошти з балансу користувача id=1 і зараховуємо їх на баланс користувача id=2. Це дві окремі операції, але якщо хоча б одна з них не буде виконана - це порушить ціліснісь даних. Так як ми огорнули ці операції в одну транзакцію, то згідно Atomicity всі вони мають завершитись успішно. Якщо кошти були зняті в id=1, але при зарахуванні їх для id=2 сталась помилка, відбудеться ROLLBACK і стан бази даних буде повернутий в BEGIN(Початковий). BEGIN; UPDATE accounts SET balance = balance - 100 WHERE id = 1; UPDATE accounts SET balance = balance + 100 WHERE id = 2; COMMIT;
ACIDMiddleSeniorОстаннє оновлення: 26/12/2025
Що таке React.lazy?
Коли вас питатимуть, які варіанти оптимізацій ви знаєте, не згадати про React.lazy буде злочином. React.lazy() - це один із підходів оптимізації першого завантаження сторінки в React. Простими словами, це API яке дозволяє завантажувати компоненти тільки тоді, коли це нам потрібно. Також, це дозволяє завантажувати компоненти паралельно, що значно зменшує розмір основного bundle. Фактично, React.lazy() є реалізацією code splitting в React. Основна ідея цього підходу - відкласти завантаження важких або рідко використовуваних компонентів. Як це працює? React.lazy() приймає функцію, яка повертає динамічний import(), і компонент завантажується асинхронно. Цей компонент буде завантажений лише один раз - у момент, коли він стане потрібним. Після завантаження модуль кешується і повторно не завантажується.
Junior/Middle/SeniorReact.jsОстаннє оновлення: 26/12/2025
Що таке Suspense в React?
Швидше за все, на інтервʼю це питання буде звучати так: чи чули ви щось про Suspense. Окрім цього, його часто запитують в контексті розмови про оптимізацію і зокрема React.lazy(). Якщо вас не запитали це напряму, хорошим тоном буде логічно доповнити lazy() згадкою про Suspense. Отже, що ж це таке? Suspense - це механізм, для керування очікуванням. Він дозволяє показувати fallback UI у той момент, коли частина застосунку ще не готова до рендеру. Простими словами, він відповідає за контент, який буде показуватись, поки React чекає на щось асинхронне. Це може бути loader, skeleton або будь-який інший тимчасовий контент. Основне завдання - дати користувачу зрозуміти, що за кілька секунд тут з’явиться потрібний UI. Таким чином, в користувача не підгорає при поганому інтернет зʼєднанні, що в свою чергу позитивно впливає на UX. Давайте розглянемо базовий приклад Suspense, разом з React.lazy(). import { Suspense, lazy } from "react"; const Profile = lazy(() => import("./Profile")); function App() { return ( <Suspense fallback={<Skeleton />}> <Profile /> </Suspense> ); } У цьому прикладі за допомогою lazy loading ми обгортаємо компонент Profile і таким чином повідомляємо React, що його потрібно завантажити асинхронно. Ця техніка називається code splitting і про неї ви можете почитати тут. Поки компонент ще не готовий, користувач буде бачити skeleton. Після завершення завантаження, React автоматично замінить його на компонент Profile.
Junior/Middle/SeniorReact.jsОстаннє оновлення: 26/12/2025
Що таке code splitting?
Запитання про code splitting можуть задати в контексті оптимізації Frontend аплікацій. Цей підхід використовується щоденно тому його необхідно розуміти не тільки для інтервʼю. Code splitting - це техніка оптимізації завантаження сторінки, при якому ми ділимо JavaScript-код на кілька менших частин (bundles) і замість завантаження одного великого файлу, ми паралельно підвантажуємо декілька невеликих частин. Окрім паралельного завантаження, code splitting дозволяє завантажувати код не відразу, а тоді коли він нам дійсно потрібен. Таким чином ми можемо підвантажувати код на фоні, щоб це не впливало на UX. Наприклад, у нас є один великий JavaScript файл, який використовується на HTML сторінці. Без використання code splitting браузеру доведеться витратити більше часу, на його завантаження. Якщо в користувача погане інтернет зʼєднання, ви можете ненароком підпалити йому пʼяту точку і він не дочекається завантаження вашого сайту. А тепер уявіть, якщо це велика CRM i більшість цього коду не потрібна для першого завантаження. Саме тому використовується code splitting. Він дозволяє зменшити розмір початкового JavaScript bundle, швидше показати перший контент користувачу, а додатковий код підвантажувати фоново чи за потреби.
MiddleSeniorOptimizationОстаннє оновлення: 23/12/2025
Що таке React.memo?
Зазвичай це питання задають в контексті розмови про оптимізацію ресурсів в SPA і гібридиних додатках, які часто не ефективно використовують ресурси. Якщо вас не запитали про React.memo на пряму, хорошою практикою буде згадати цю техніку самостійно. React.memo - це один з способів, завдяки якому ми можемо оптимізувати наш додаток, уникаючи непотрібних нам ререндерів компонентів, якщо їхні props не змінилися. Як це працює? Зазвичай, коли відбувається re-render батьківського компонента, React за замовчуванням перемальовує сам компонент і все його дерево(дочірні компоненти). Щоб уникнути непотрібних нам ререндерів в важких компонентах, ми можемо огорнути його в React.memo і при кожному оновлені батьківського компонента, React буде перевіряти чи змінились props. До важких компонентів можна віднести ті, які виконують CPU intensive задачі: великий і функціональний список, багато графіків, калькуляцій і тд. За замовчуванням порівняння відбувається через Object.is, тобто: Примітиви порівнюються за значенням Об’єкти, масиви та функції - за посиланням Якщо змін в props не відбулось - компонент не буде перемальовуватись. Найголовніше, треба памʼятати, що потрібно обгортати лише ті компоненти, де React.memo точно допоможе. Найгірше, що можна зробити це огортати все підряд, або оптимізовувати продуктивність без аналізу проблеми.
React.jsMiddleSeniorОстаннє оновлення: 22/12/2025
Яка різниця між Functions і Procedures в SQL?
Як і в інших мовах програмування, в SQL функція має повертати значення. Концептуально, вона використовується для інкапсуляції бізнес логіки з подальшим перевикористанням. Також, функція може використовуватись в запиті. Розберемо приклад функції Тут ми інкапсулюємо бізнес логіку, яку потім можемо перевикористовувати. В цілому, концепція SQL функцій нічим не відрізняється від звичайних. CREATE OR REPLACE FUNCTION user_level(points integer) RETURNS text LANGUAGE sql IMMUTABLE AS $$ SELECT CASE WHEN points >= 1000 THEN 'gold' WHEN points >= 500 THEN 'silver' WHEN points >= 100 THEN 'bronze' ELSE 'starter' END; $$; SELECT id, points, user_level(points) AS level FROM users; Процедури найчастіше використовується для різних jobs(наприклад пофіксити криві дані), міграцій або реалізації простих workflows, які використовуються BA(business analyst) і їх немає сенсу додавати в кодову базу проекту. Важливо розуміти, що процедури не повертають значення тому не використовуються в SQL запитах, а викликаються через ключове слово CALL.
DatabasesJuniorMiddleОстаннє оновлення: 22/12/2025
Що таке never в TypeScript?
Простими словами, never означає те що ніколи не станеться. Скоріше за все, ви зараз подумали про тип void і задались запитанням, яка між ними різниця? Якщо розглянути ці типи з точки зору функцій, то технічно void все таки повертає значення, бо в JavaScript навіть при відсутності return, неявно повертається undefined. Тоді як тип never означає те, що виконання ніколи не дійде до return. Розберемо глибше Гарний приклад реального використання never це Nest.js і його обгортки над обʼєктом Error, які додають трохи цукру в обробку помилок. Код в середині цих функцій, ніколи не дійде до ключового слова return, так як вони завжди завершуються з помилкою. // виконання коду в функціях, ніколи не дійде до return тому тип завжди буде never throw new NotFoundException(); throw new ForbiddenException(); throw new UnauthorizedException(); function fail(message: string): never { throw new Error(message); } Ще один приклад never це цикл, який ніколи не завершиться. В функції infiniteLoop виконання коду, ніколи не дійде до return тому тип також буде never. function infiniteLoop(): never { while (true) {} }
Junior/Middle/SeniorTypeScriptОстаннє оновлення: 18/12/2025
Що таке Generics в TypeScript?
Generics - це спосіб забезпечити повторне використання коду через узагальнення типів. Якщо в вас є компонент системи(клас, функція, інтерфейс…), який працює з одним типом, то Generics дозволяють йому працювати з декількома типами. Розберемо приклад Ми розробляємо REST API і хочемо уніфікувати відповіді від бекенду додавши дані в обʼєкт data. Так як в нас багато сутностей, для кожної з них ми будемо дублювати інтерфейси. А якщо ми захочемо змінити error: string на щось інше, наприклад на клас ApiError - це доведеться робити для кожного інтерфейсу окремо. type TransactionsResponse = { data: Transaction[]; error: string | null; } type ProfileResponse = { data: Profile; error: string | null; } Якраз цю проблему вирішують Generics. Замість того, щоб дублювати код, ми створюємо один загальний тип і розширюємо його. // T - можна вважати змінною для типу. type ApiResponse<T> = { data: T; error: string | null; } // Через використання Generics ми змогли узагальнити ApiResponse // і розширити його для кожного окремого типу const r1: ApiResponse<Transaction[]> = {data: []} const r2: ApiResponse<Profile> = {data: { name: 'Alex' }} Теж саме можна робити з класами, інтерфейсами і функціями. Але для розуміння ідеї і проблеми яку вирішують Generics, цього прикладу буде цілком достатньо.
Junior/Middle/SeniorTypeScriptОстаннє оновлення: 17/02/2026
Що таке Type Narrowing в TypeScript?
Це дуже поширене запитання в контексті розмови про TypeScript. Якщо ви почули його на інтервʼю, це може бути хорошим сигналом того, що TS в проєкті використовується не просто для галочки. Type Narrowing(звуження) означає конкретизацію типу для TypeScript. Наприклад, в нас є змінна з типом string | number i narrowing в цьому випадку буде означати перевірку змінної на те чи її значення має string чи number. В залежності від реального значення, ми будемо мати різну імплементацію, для різних типів даних. Існує декілька способів звузити тип. В контексті цього запитання ми розберемо тільки базові, які зазвичай запитують на інтервʼю: typeof Це найпростіший спосіб, який використовується для примітивів. Якщо TypeScript зустрічається з Union типом, він не дозволяє викликати методи чи доступатись до полів, які присутні тільки в одному з типів. В такому випадку, вам потрібно явно перевірити, що значення є конкретним типом. Або використати as, але це вважається Bad Practice в TypeScript 👹 function format(value: string | number): string { /** * toUpperCase доступний тільки в string тому TS видасть помилку, * якщо ми захочемо викликати його. Щоб викликати метод, TS має впевнитись * що тип дійсно string, для цього ми використовуємо typeof. Це і є звуження типів * */ if (typeof value === "string") { return value.toUpperCase(); } // Якщо тип не string, значить він number i для value доступні всі поля і методи return value.toFixed(2); } instanceof Це звуження типу, через перевірку чи є об’єкт екземпляром певного класу. Він використовується не так часто, як наприклад typeof, але для розуміння Type Narrowing потрібно розібрати і його. Типовий приклад використання, це керування помилками: class NotFoundError extends Error { constructor(public resource: string) { super("Not found"); } } const handleError = (e: unknown) => { // В цьому випадку Type Narrowing допомагає нам по різному опрацьовувати // HTTP помилки, які є класами. Також, unknown забовʼязує нас зробити type narrowing // перед використанням полів чи методів if (e instanceof NotFoundError) { console.log(`Missing: ${e.resource}`); } if (e instanceof Error) { console.log(e.message); return; } console.log("Unknown error"); } Зазвичай, розуміння typeof i instanceof цілком достатньо в контексті інтервʼю. Але якщо ви хочете копнути трохи глибше, ось інші способи Type Narrowing: Discriminated unions Operator in Type guards Assertion functions
MiddleSeniorTypeScriptОстаннє оновлення: 12/12/2025
Що таке Hoisting в JavaScript?
Зазвичай, це запитання можуть задавати в контексті розмови про функції. А саме різниці між Arrow Function та звичайними або при обговорення контексту виконання функцій(this). Тож давайте розберемо, що таке hoisting. Простими словами це механізм JavaScript, який спочатку зчитує файл перед виконанням і реєструє всі змінні та функції. Це дає змогу звертатись до них в коді перед оголошенням. Розглянемо як працює hoisting з різними сутностями в JS: Var В реальному проєкті ви скоріше за все не зіштовхнетесь з var(якщо це не древній legacy), але розібравшись як працює hoisting в цьому випадку, дасть ширше розуміння концепції. В прикладі, під час першого зчитування файлу змінна a була зареєстрована і якщо ви хочете доступитись до неї перед оголошенням, вона буде мати значення undefined. console.log(a); // undefined, а не помилка var a = 10; console.log(a); // 10 Function declaration В цьому випадку при hoisting, реєструється як назва функції так і її тіло тому вона доступна для використання, перед оголошенням. Важливо наголосити, що це працює тільки з Function Declaration і не буде працювати з Function Expression. foo(); // Через hoisting функція доступна, перед оголошенням function foo() { console.log("Hello"); } Let і const Фактично, змінні чи константи піддаються hoisting. Вони реєструються так само як і змінні оголошені через var, але замість присвоєння undefined, let i const потрапляють в TDZ(Temporal Dead Zone). Тому при спробі доступу до них перед оголошенням, ви отримаєте помилку - ReferenceError. Інформації вище, цілком достатньо для того, щоб ваша відповідь на інтервʼю звучала впевнено і інтервʼювер зрозумів, що ви розбирається в даному питанні.
JavaScriptJuniorMiddleОстаннє оновлення: 11/12/2025
Які відмінності Arrow function від звичайної?
Питання про функцію звичайну та стрілкову(Arrow Function) ви можете почути майже на кожному інтервʼю. Існує декілька відмінностей і зараз ми детально їх розберемо: Syntactic sugar Найбільш очевидна, але не сама важлива відмінність - це зручність використання і лаконічність Arrow Function. Нижче, я приведу декілька прикладів того, як можна спрощувати невеликі функції. // Лаконічно описуємо в одну строку - не пишемо {} i return const add = (a, b) => a + b; // Не пишемо дужки(), якщо параметр один const square = x => x * x; // При поверненні обʼєкту можемо не вказувати return const createUser = (name) => ({ name: name, active: true }); Arguments Arrow Function не має свого псевдомасиву arguments. Це повʼязано з тим що стрілкові функції використовують філософію Lambda і створені, щоб бути легковісними і максимально простими. Окрім цього, arguments вважається застарілим API i зараз ви можете використовувати більш сучасний підхід - Rest parameters. // Використання сучасного підходу - Rest parameters const restParamArgs = (...args) => { console.log(args); }; restParamArgs(1, 2, 3); Hoisting Звичайна функція, оголошена через ключове слово function, хоститься наверх. Це означає, що навіть якщо ви напише цю функцію з самого низу - звернутись до неї буде можна в будь-якому місці. // Через Hoisting ми можемо звертатись до функції, перед тим як її оголосили sayHi(); function sayHi() { console.log('Hi'); } Arrow Function створюється як значення змінної і не хоститься наверх. Тому звернутись до неї можна тільки після того, як ми її визначили. Якщо ж ви звернетесь до неї перед оголошенням, ви отримаєте помилку. New Звичайні функції можна викликати як конструктор з new, тоді як з Arrow Function це не спрацює, і буде помилка. Це повʼязано з тим що стрілкова функція не має внутрішнього поля [[Construct]] тому і не може бути конструктором. Контекст виконання(this) Остання і найважливіша відмінність це відсутність контексту виконання в Arrow Function. Це зроблено по тій самі причині, як і відсутність arguments і робить функцію максимально простою, згідно з філософією Lambda. В звичайній функції оголошеній через ключове слово function, this буде залежати від місця її виклику(call-site). Тоді як в Arrow Function, this береться ззовні - де вона була оголошена(лексична область). Це робить стрілкову функцію більш безпечною з точки зору передбачуваності контексту виконання.
JuniorMiddleJavaScriptОстаннє оновлення: 11/12/2025
Яка різниця між map і forEach в Array
Доволі багато запитань на інтервʼю стосується методів масиву. Вас можуть запитати, які методи ви, до прикладу, знаєте. І коли ви закінчите перелік, одне з питань може звучати так: “Яка різниця між методами map і forEach в масиві і в яких випадках краще використовувати кожний з них? ” На технічній співбесіді, варто сказати, що вони обоє перебирають масив, але різниця полягає в тому, що метод map імутабельний і він буде створювати новий масив на основі вихідного, а метод forEach просто його перебере, без повернення якогось результату. Розберемо приклад Ви будете перемножувати кожний елемент масиву і потім повертати результат. У випадку з map - ви отримаєте новий масив, з forEach - вам доведеться використовувати замкнення для того, щоб зберігати результат. // Використання map const numbers = [1, 2, 3, 4]; const squares = numbers.map((n) => n * n); console.log(squares); // [1, 4, 9, 16] console.log(numbers); // [1, 2, 3, 4] - оригінал не змінився, так як map імутабельний // Використання forEach const numbers = [1, 2, 3, 4]; const squares = []; numbers.forEach((n) => { // Використовуємо замкнення, щоб зберігати результат squares.push(n * n); }); console.log(squares); // [1, 4, 9, 16] console.log(numbers); // [1, 2, 3, 4]
JavaScriptJuniorОстаннє оновлення: 09/12/2025
Що таке n + 1 проблема в GraphQL?
Проблема N + 1 в GraphQL - це класичне запитання в контексті розмови про дизайн GraphQL API або порівнянні його з REST. Вона виникає, коли один GraphQL запит призводить до великої кількості дрібних запитів до бази даних. Розберемо простий приклад з інтернет магазином. Ми робимо запит на отримання продуктів і хочемо отримати коментарі до них. Якщо б ми використовували REST API, то могли зробити JOIN на рівні ORM і витягнути всі дані одним запитом. Але в GraphQL ми витягнемо всі продукти одним запитом і після того почнемо викликати Resolvers окремо для кожного продукту. type Query { products: [Product] } type Product { id: ID! name: String! price: Float! comments: [Comment] } type Comment { id: ID! author: String! body: String! createdAt: String! } Для кожного продукту буде запущений окремий SQL запит. Якщо в нас 100 продуктів, то буде запущено 100 додаткових запитів в базу даних, які витягнуть коментарі для кожного окремого продукту. SELECT * FROM comments c WHERE c.product_id = 1; Як вирішити цю проблему? Вирішується вона доволі просто, за допомогою DataLoader, основна задача якого - Batching. В нашому випадку DataLoader буде збирати всі product ids в один масив і викликати функцію, яка витягне коментарі більш оптимізовано. Наприклад, замість 100 запитів в базу даних ми можемо отримати все за один запит, використовуючи WHERE IN([…productIds]).
API DesignMiddleSeniorОстаннє оновлення: 04/12/2025
Що таке мемоізація?
Мемоізація - це одна з технік оптимізації при якій ми запамʼятовуємо результат виконання функції для конкретних вхідних даних і при наступних викликах з тими ж аргументами повертаємо вже готовий результат, замість того щоб знову все перераховувати. Розберемо простий приклад Уяви, що працюєш над криптобіржою і тобі потрібно перераховувати ціну монет в USD і показувати для користувача. Баланс користувача BTC: 0.1 ETH: 2 USDT: 500 Ціна активів в момент часу BTC: 70 000 USDT // Спеціально занизив 😁 ETH: 3 000 USDT USDT: 1 USDT Загальна вартість: ? USDT Якщо баланс користувача і ціни монет не змінилися, ми можемо мемоізувати результат обчислень і повертати його з кешу, замість того щоб кожен раз знову перемножувати всі монети на їхню ціну. Наприклад, ціна USDT практично не змінюється і ми будемо брати її з кешу до тих пір поки клієнт не поповнить свій рахунок. В контексті інтервʼю, важливо підкреслити, що ця техніка особливо важлива в контексті оточень з обмеженими CPU ресурсами. Наприклад мобільна версія сайту чи різні гібридні дотатки на React Native, Expo, Ionic i тд.
JavaScriptJuniorMiddleОстаннє оновлення: 28/11/2025
Що таке імутабельність?
Імутабельність (immutability) - це підхід у програмуванні, за якого дані не змінюються після їх створення. Замість зміни існуючих структур даних створюється нова копія з оновленими значеннями. Таким чином, в нас не буде неочікуваних оновлень змінних чи обʼєктів. Ця техніка особливо корисна, якщо код складний і заплутаний. Імутабельний код набагато простіше тестувати і він в цілому більш передбачуваний. Простий приклад використання // В середині forEach ми мутуємо вихідні дані // Якщо таких мутацій буде декілька або функція буде велика, ми можемо загубитись в коді. // Це призведе до неочікуваних багів, які буде складно пофіксити const users = [ { name: "Alex", age: 30 }, { name: "John", age: 25 } ]; users.forEach((user) => { user.age += 1; // змінює об'єкт всередині існуючого масиву }); // -------------------------------------------------------------------------------- // Краще буде використати .map, який створить копію масиву, де і будуть зміни. // Ми не змінюємо вихідний масив, що робить наш код більш передбачуваним і простим const users = [ { name: "Alex", age: 30 }, { name: "John", age: 25 } ]; const updatedUsers = users.map((user) => { return { ...user, age: user.age + 1, // створюємо новий об'єкт замість зміни існуючого }; }); Ця техніка широко поширена в світі JS, особливо на стороні Frontend, наприклад в більшості бібліотек і фреймворків. Також, в самому JS зʼявляються імутабельні альтернативи методів. Наприклад toSorted, toReversed, with, toSpliced i тд.
JuniorMiddleJavaScriptОстаннє оновлення: 25/11/2025
Яка різниця між useCallback i useMemo?
Почнемо з того, що вони мають однакову ціль - зменшити кількість непотрібних рендерів компонента, що зменшить використання CPU і в теорії збереже вас від потенційних проблем з продуктивність. Особливо, якщо користувач відкриває вебсайт з телефону або ваш додаток запускається на Ionic, React Native, etc. Коли використовувати useMemo Простими словами, він мемоізує результат обчислення. Уявіть, в вас трейдинг платформа, яка в реальному часі отримує дані про ціну різних активів. Вам на стороні фронтенду потрібно перераховувати ці значення і відносно них, оновлювати різні графіки, таблиці, портфель користувача і тд. Але не всі оновлення потребують повторного рендеру. Наприклад, якщо ціна активу не помінялась, то і графік з ним перемальовувати не потрібно. Мемоізація(useMemo) дозволяє закешувати значення і оновлювати компонент тільки тоді, коли вхідні параметри змінились. Коли використовувати useCallback Якщо в нас відбувається рендер компонента, то функції, які були в ньому обʼявлені також будуть перестворюватись. В теорії, це може мати вплив на продуктивність, особливо при використанні різних супер абстрактних фреймворків, по типу Ionic. useCallback - дозволяє повертати ту ж саму функцію між рендерами, поки залежності не зміняться. Таким чином він мемоізує функцію і допомагає нам уникнути зайвих перестворень. На інтервʼю, хорошим тоном буде сказати, що будь які оптимізації продуктивності повинні грунтуватись на поточних або потенційних проблемах і найгірше, що можна робити, це витрачати час на оптимізацію в якій нема ніякого сенсу.
JuniorMiddleJavaScriptReact.jsОстаннє оновлення: 25/11/2025
Що таке чиста функція?
Чиста функція - це функція, яка при однакових вхідних даних, завжди повертає однаковий результат і не має побічних ефектів. Визначення може плутати тому по розберемо приклади цих характеристик: Однаковий результат при однакових аргуметах // Ця функція чиста, так як працює тільки з своїми аргументами // і викликавши її в будь якому місці нашого додатку, // результат виконання не зміниться, // так як функція не залежить від зовнішніх умов const applyDiscount = (price, discountPercent) => { return price - (price * discountPercent) / 100 } // ---------------------------------------------------------------- // В цьому прикладі функція залежить від DISCOUNT_PERCENT // і якщо його значення зміниться, результат виконання буде інший // тому така функція не може вважатись чистою const DISCOUNT_PERCENT = 20; const applyDiscount = (price) => { return price - (price * DISCOUNT_PERCENT) / 100 } Відсутність побічних ефектів (Side Effects) Функція не має побічних ефектів, якщо вона не змінює зовнішні змінні, обʼєкти, файли, DOM, БД, мережеві ресурси. // Ця функція НЕ чиста, так як вона взаємодіє з API і залежить від нього. const fetchUser = async (id) => { const response = await fetch(`https://api.example.com/users/${id}`); return response.json(); }; Для того, щоб зробити вашу відповідь більш професіональною ви можете додати, що ця техніка широко використовується в програмуванні як на бекенді так і на фронтенді. Хорошим тоном буде привести 1 - 2 приклади з фреймворка яким ви користуєтесь, наприклад React.js, Nest.js, Angular, etc. Також, варто згадати, що використання цієї концепції спрощує написання Unit i Integration тестів.
JavaScriptJuniorОстаннє оновлення: 25/11/2025
Що не так з var у циклі та setTimeout?
Одне з бородатих запитань, яке на даний час можна зустріти тільки на інтервʼю в так звані треш-галери. Найчастіше, питання поділяється на 2 частини: Спочатку вас запитають який вивід в консолі for (var i = 0; i < 3; i++) { setTimeout(() => console.log(i), 100); } // Результат // 3 // 3 // 3 Ми отримали такий вивід через те що var має функціональну область видимості тому фактично, змінна і спільна для всіх ітерацій. Вона перезаписується на кожній ітерації і на момент завершення циклу, її значення буде 3. Так як setTimeout це макрозадача, вона буде чекати завершення синхронного коду і на момент виклику всіх трьох console.log і=3. Далі вас можуть запитати як це виправити Самий очевидний спосіб, це використати let. Він має блочну область видимості і на кожну ітерацію буде створюватись нова область видимості. Окрім let, можна використати IIFE (Immediately Invoked Function Expression), яка теж буде створювати нову область видимості на кожну ітерацію. for (var i = 0; i < 3; i++) { (function(i) { setTimeout(() => console.log(i), 100); })(i); }
JavaScriptJuniorMiddleТреш запитанняОстаннє оновлення: 25/11/2025
Яка різниця між async/await i chaining?
Це запитання дуже часто задають в контексті розмови про Promise чи Event Loop. Якщо дуже коротко, то різниці з технічної точки зору немає. Можна сказати, що async/await це синтаксичний цукор поверх chaining, який дозволяє писати асинхронний код в синхронному стилі, як це прийнято в більшості мов програмування, наприклад C#. Вибір між chaining i async/await - це справа смаку, але як показує практика, синхронний стиль написання набагато зрозуміліший і зазвичай, вибір більшості розробників - це async/await. Розглянемо приклад // Використання chaining fetchData() .then(result => console.log(result)) .catch(error => console.error(error)); // Той самий код, але в async/await стилі async function run() { try { const result = await fetchData(); console.log(final); } catch (error) { console.error(error); } }
JavaScriptJuniorMiddleОстаннє оновлення: 25/11/2025
Як працює RIGHT JOIN?
RIGHT JOIN - це тип JOIN, який повертає всі рядки з правої таблиці, навіть якщо у лівій таблиці немає відповідних збігів. Якщо збіг у лівій таблиці існує - дані з неї додаються, а якщо немає - замість значень з лівої таблиці буде NULL. Розберемо приклад У нас є дві таблиці: users і orders. Наша задача - отримати всі замовлення разом з інформацією про користувача, навіть якщо користувача немає (наприклад, замовлення створено, але користувач був видалений чи не існує). -- users id | name ------------ 1 | Alice 2 | Bob 3 | Charlie -- orders id | user_id | product ------------------------ 1 | 1 | Laptop 2 | 1 | Mouse 3 | 2 | Keyboard 4 | 4 | Monitor Запит буде мати наступний вигляд. Розберемо його детальніше: SELECT users.name, orders.product FROM users -- Ліва таблиця RIGHT JOIN orders -- Права таблиця: повертаємо всі її рядки ON users.id = orders.user_id; -- Умова зв’язку таблиць В останньому рядку, ім’я буде NULL, але замовлення Monitor буде в результаті, тому що RIGHT JOIN гарантує, що всі рядки з таблиці orders (правої таблиці) будуть включені. name | product ----------------------- Alice | Laptop Alice | Mouse Bob | Keyboard NULL | Monitor
DatabasesJuniorMiddleОстаннє оновлення: 25/11/2025
Яка різниця між async та defer?
Це питання часто задають в контексті оптимізації frontend частини продукту. Async і Defer - це атрибути, які використовуються в тегу для підключення зовнішніх JS файлів. Обидва дозволяють НЕ блокувати парсинг HTML під час завантаження скриптів, але вони по-різному поводяться під час виконання. Розберемо, як завантажуються скрипти без додаткових атрибутів і з атрибутами async/defer: Без атрибутів Завантаження зовнішніх скриптів блокує парсинг HTML, і все виконується синхронно. Якщо підключити кілька скриптів у <head>, браузер буде чекати, поки не завантажить і не виконає кожен із них. <head> <script src="a.js"></script> <script src="b.js"></script> <script src="c.js"></script> </head> <body>  <h1>Hello</h1> </body> Async При такому підході, завантаження скриптів не буде блокувати парсинг HTML і відбуватиметься паралельно. Скрипт виконається одразу після завантаження, навіть якщо парсинг HTML ще НЕ завершено. <head> <script src="a.js" async></script> <script src="b.js" async></script> <script src="c.js" async></script> </head> <body>  <h1>Hello</h1> </body> Defer Так само як async, defer не блокує парсинг HTML і завантажується паралельно. Але скрипти завжди виконуються в порядку підключення і тільки після завершення побудови DOM. <head> <script src="a.js" defer></script> <script src="b.js" defer></script> <script src="c.js" defer></script> </head> <body>  <h1>Hello</h1> </body>
MiddleSeniorJavaScriptОстаннє оновлення: 25/11/2025
Як можна визначити складність алгоритму?
Найперше, розберемось з тим що таке складність алгоритму. Це спосіб оцінити, скільки ресурсів алгоритм споживає в залежності від розміру вхідних даних. Існує два способи, щоб виміряти складність алгоритму. Time Complexity Часова складність алгоритму - це спосіб зрозуміти, наскільки він повільнішає, коли даних стає більше. Для вимірювання використовується Big O нотація, яка показує верхню межу вимірювання. | Нотація | Назва | Пояснення | |------------|-----------------------|-----------------------------------------------------| | O(1) | Константна | Завжди займає однаковий час. | | O(log n). | Логарифмічна | Зростає дуже повільно при збільшенні n. | | O(n) | Лінійна | Час зростає прямо пропорційно кількості даних (n). | | O(n log n) | Лінійно-логарифмічна | Трохи повільніше за лінійну, але ще ефективна. | | O(n²) | Квадратична | Повільна, бо має два вкладені цикли. | | O(2ⁿ) | Експоненційна | Дуже повільна при великому n. | Розберемо детальніше O(1) - Яскравим прикладом константної складності є операція присвоювання, або доступ до поля обʼєкта по ключу. O(log n) - При цій складності, час виконання росте дуже повільно, навіть при значному збільшенні вхідних даних. Прикладів його застосування дуже багато і найпростіший це бінарний пошук. O(n) - При цій складності, час виконання росте прямо пропорційно збільшенню кількості елементів. Наприклад, ми перебираємо масив з 100 елементів. При використанні алгоритму з логарифмічною складність, при збільшенню кількості елементів до 100 000, ми майже не відчуємо змін в часі виконання алгоритму, тоді як при використанні O(n) алгоритм значно сповільниться. O(n log n) - Простими словами це поєднання лінійної і логарифмічної складності. Наприклад наш алгоритм використовує стратегію divide and conquer O(log n), щоб розділяти масив і використовує перебір O(n), щоб обробити усі елементи. O(n²) - Це відбувається тоді, коли для кожного елемента алгоритм перевіряє всі інші елементи. Найчастіше, коли є два вкладені цикли. O(2ⁿ) - Експоненційна складність є найповільнішою серед всіх. Якщо описати її простими словами, то вона подвоює кількість операції. Наприклад, на 10 елементів, потрібно буде зробити орієнтовно 1024 операції. Простий приклад визначення складності алгоритму В нас є функція, яка повертає мінімальне значення масиву. Фактично ми маємо 2 операції, це присвоєння в let min = arr[0] i перебір масиву arr . Операція присвоєння завжди займає константний час O(1), так як не залежить від кількості елементів, тоді як при переборі масиву ми залежимо від кількості елементів в цьому масиві тому складність буде O(n). Визначення складності алгоритму, відбувається по найскладнішій операції. В нас це перебір масиву тому складність функції findMin буде O(n). function findMin(arr) { let min = arr[0]; // O(1) for (let i = 1; i < arr.length; i++) // O(n) if (arr[i] < min) min = arr[i]; } return min; } Space Complexity Це кількість додаткової пам’яті, яку алгоритм потребує, окрім вхідних даних. Наприклад, створення додаткових змінних, масивів, обʼєктів і тд. Для визначення space complexity ми використовуємо ту саму Big O нотацію, але оперуємо не кількістю операцій, а кількістю задіяних структур. Після того як ви відповіли на питання, буде дуже великим плюсом наголосити на важливість розуміння складності, так як це має пряме відношення до розуміння структур даних, а стркутури є фундаментом для розуміння сучасних розподілених систем, баз даних, кешування і багатьох інших важливих тем.
Algorithms and data structuresJunior/Middle/SeniorОстаннє оновлення: 15/03/2026
Як працює LEFT JOIN?
LEFT JOIN - це тип JOIN, який повертає всі рядки з лівої таблиці, навіть якщо у правій таблиці немає відповідних збігів. Якщо збіг у правій таблиці є - дані з неї додаються а якщо збігу немає - замість значень з правої таблиці буде NULL. Розберемо приклад Ми маємо дві таблиці users i orders. Наша задача полягає в тому щоб отримати всіх користувачів разом з замовленнями. Якщо в користувача немає замовлення, ми все одно маємо включити його в список тому ми будемо використовувати LEFT JOIN. -- users id | name ------------ 1 | Alice 2 | Bob 3 | Charlie -- orders id | user_id | product ------------------------ 1 | 1 | Laptop 2 | 1 | Mouse 3 | 2 | Keyboard Запит буде мати наступний вигляд. Давайте розберемо його детальніше: -- Вибираємо стовпці, які хочемо бачити в результаті: -- name - з таблиці users -- product - з таблиці orders SELECT users.name, orders.product FROM users -- Робимо LEFT JOIN — тобто беремо ВСІ рядки з таблиці users (ліва таблиця) -- і додаємо дані з таблиці orders (права таблиця), якщо знайдеться збіг. LEFT JOIN orders -- Визначаємо умову, за якою пов’язуються рядки з обох таблиць: -- якщо значення users.id збігається з orders.user_id, то ці рядки об’єднуються. ON users.id = orders.user_id; В результаті виконання запиту, ми отримаємо такий результат: name | product ------------------- Alice | Laptop Alice | Mouse Bob | Keyboard Charlie | NULL -- Хоч і Charlie не має співпадінь в правій таблиці, LEFT JOIN все одно додає його до вибірки, але в значенні правої таблиці буде NULL
JuniorMiddleDatabasesОстаннє оновлення: 15/03/2026
Чи можна відправляти body в GET-запиті?
Це запитання можна віднести до так званих Tricky Questions. Задають його доволі рідко і найчастіше - коли бачать в твоєму CV ElasticSearch. Просто щоб перевірити, чи дійсно ти працював з ним. Якщо говорити коротко - ТАК, body в GET-запиті можна відправляти. Але хорошим тоном буде дати розгорнуту відповідь на це запитання. В цілому, відправка body в GET-запиті суперечить семантиці HTTP i якщо ви будете це робити, будьте готові, що різні бібліотеки, які працюють з парсингом HTTP-запитів, можуть його не бачити. Але є винятки, наприклад ElasticSearch, який повністю підтримує і використовує body в GET-запитах. Це зроблено для того, щоб дати змогу простіше описувати складні пошукові запити і уникнути використання POST методів для читання даних.
Tricky QuestionsSeniorОстаннє оновлення: 25/11/2025
Яка різниця між PUT i PATCH?
Скоріше за все, ви почуєте це запитання в контексті розмови про дизайн REST API. Варто розуміти, що ці методи використовуються для оновлення ресурсу, але мають відмінність в семантиці. Спосіб оновлення ресурсу PUT замінює весь ресурс новим представленням. Простими словами, він очікує, що ви будете відправляти всі поля, які описують ресурс, включаючи ті, що не потребують оновлення. PATCH в свою чергу очікує, що ви передасте тільки ті поля, які потребують оновлення. Ідемпотентність Згідно семантики HTTP, PUT - це ідемпотентний метод. Якщо ви відправите його 10 разів з таким самим тілом, то він дасть такий ж результат, якщо б ви відправили його один раз. PATCH не обов’язково ідемпотентний і все залежить від реалізації.
API DesignMiddleОстаннє оновлення: 25/11/2025
Що таке ідемпотентність?
Отже, почнемо з визначення того, що таке ідемпотентність. Це концепція, яка гарантує, що багаторазове повторення дає той самий ефект, як і одноразове. Найчастіше це запитання звучить в контексті розмови про дизайн REST API, тому доцільно буде розібрати цю концепцію в контексті HTTP-методів. Наприклад, розберемо метод PUT. Згідно з REST, він займається повним оновленням ресурсу. І якщо ми відправимо його 10 разів з однаковим body, то всі ці виклики дадуть такий самий результат, як і один виклик цього методу. Те саме стосується GET, DELETE і PATCH. Щодо PATCH, то, згідно зі специфікацією, він може бути як ідемпотентним, так і ні. Але якщо розібрати метод POST, то згідно концепції REST, кожен виклик буде створювати новий запис в базі даних і таким чином, повторний виклик НЕ дасть однаковий ефект - отже, метод не ідемпотентний. Додатково, я би рекомендував почитати про ідемпотентність в розподілених системах і розповісти про це на інтервʼю. Також, хорошою практикою буде згадати про Idempotency Key i навести приклад його використання.
System designMiddleSeniorОстаннє оновлення: 15/03/2026
Яка різниця між any i unknown в TypeScript?
Окрім того, що це запитання часто звучить на інтервʼю, різницю корисно розуміти і для роботи. Any Отже, спочатку розберемось з any - простими словами, коли ми його використовуємо, ми відключаємо TypeScript. let num: any = 1; // ми відключили TypeScript для змінної num num.push() // TS відключений тому ми можемо використовувати будь які методи // в числа такого метода не існує тому ми отримаємо помилку в runtime // але не зловимо її на етапі компіляції чи лінтера Unknown Його часто порівнюють з безпечною альтернативою any. Якщо ми вказуємо тип unknown, то ми можемо записувати будь що, але при використанні ми забовʼязані виконати type narrowing і перевірити тип. let num: unknown = 1; num = 'some string'; // unknown дозволяє записувати будь що // якщо ми спробуємо виклакати якийсь метод чи властивість на num // ми отримаємо помилку і TS забовʼяже перевірити тип if (typeof num === 'string') { // тепер ми зможемо викликати будь який метод чи властивість // які доступні в String num.toUpperCase(); } // Для прикладу, застосуємо narrowing для number if (typeof num === 'number') { num.toFixed(); } Якщо підсумувати, то з точки зору безпеки типів - потрібно завжди використовувати unknown і уникати використання any.
TypeScriptJunior/Middle/SeniorОстаннє оновлення: 25/11/2025
Що таке композитні індекси?
Скоріше за все, вам зададуть це запитання в контексті розмови про індекси і від вас будуть очікувати розуміння того, що послідовність при створенні і використанні індексу має значення. Почнемо зі створення: При створенні композитного індекса, потрібно керуватись селективністю. Спочатку має йти поле з найбільшою селективністю(максимально обрізаємо результати), наприклад customer_id, після чого беремо поле з меньшою селективністю(status) і останнє поле має найменшу селективність(created_at). Причина такої послідовності - це структура індекса. Якщо спростити, то можна сказати, що вона вкладена і ми можемо доступитись до status, тільки знаючи customer_id. Давай розберемо на прикладі: -- Уявимо, що в нас є таблиця замовлень CREATE TABLE orders ( id SERIAL PRIMARY KEY, customer_id INT NOT NULL, status TEXT NOT NULL, created_at TIMESTAMP NOT NULL ); -- Ми створюємо композитний індекс на декілька колонок CREATE INDEX idx_orders_customer_status_created ON orders (customer_id, status, created_at); Індекс буде створений коректно, але тобі потрібно буде пояснити правило. При пошуку по цьому індексу, він буде ефективний тільки в випадку передачі значень зліва на право. Отже, якими правилами буде керуватись Query Planner при пошуку: Очевидно, якщо ми передамо customer_id, status i created_at індекс спрацює так як ми очікуємо. Якщо ми передамо тільки customer_id і status, індекс все ще буде працювати і шукати дані по цим двом полям. Якщо ми передамо customer_id i created_at, індекс буде працювати, але Query Planner не врахує created_at, бо ми пропустили status і таким чином розірвали індекс. Це можна побачити запустивши EXPLAIN. Якщо ми передамо тільки created_at, індекс не спрацює і буде виконаний full scan, так як ми не передали customer_id, який стоїть на першому місці(префікс індексу).
SeniorDatabasesMiddleОстаннє оновлення: 15/03/2026
Що таке замикання в JS?
Це напевно маст хев питання на інтервʼю, особливо для Junior i Middle розробників. Якщо вас запитали його, то ваша задача відповісти в неочікуваному ключі. Найперше, розкажіть простими словами, що таке замикання. Простими словами - це здатність функції запамʼятовувати область видимості, де вона була оголошена. Розберемо на простому прикладі: let count = 0; function createCounter() { return function () { // при спробі доступу до count, шукаємо змінну в середині функції // в середині функції ми її не знаходимо і починаємо шукати вище // в createCounter змінної теж нема тому ми рухаємось вище // ми знаходимо count в глобальній області видимості і використовуємо його count++; return count; }; } const counter = createCounter(); console.log(counter()); // 1 console.log(counter()); // 2 console.log(counter()); // 3 Після того як ви відповіли на питання, скажіть АЛЕ тут є нюанс. Якщо розглядати замикання в контексті high-load чи навіть data-intensive в Node.js проектах, то його необережне використання, може привести до Memory Leaks. Це відбувається тому що Garbage Collector не очищає обʼєкти на які є посилання. І якщо зберігати в замиканні великі обʼєкти, цілком імовірно отримати проблеми з памʼяттю. Тому варто памʼятати про WeakMap, WeakSet, WeakRef.
JuniorMiddleJavaScriptОстаннє оновлення: 21/02/2026
Яка різниця між let i var?
Це питання задають не часто, але воно все ще актуальне тому варто розуміти основні відмінності: Область видимості var має функціональну область видимості (function scope) тому якщо ми оголошуємо змінну var в блоці {}, вона все одно буде глобальна в рамках функції де була оголошена або в рамках глобального обʼєкту. if (true) { var a = 10; let b = 20; } console.log(a); // 10 console.log(b); // undefined або помилка, якщо використовується strict mode function fn() { var c = 30; } console.log(c) // тут буде undefined, так як функція інкапсулює змінну c Hoisting В цілому, як var так і let піднімаються на початок області видимості, але є суттєва різниця при спробі доступу до них. var піднімається і присвоюється значення undefined, яке ми отримуємо при доступі let піднімається, але при спробі доступу, отримаємо помилку. console.log(x); // undefined var x = 5; console.log(y); // ReferenceError let y = 10; Повторне оголошення var можна оголосити повторно в межах однієї області. let не можна повторно оголосити в межах одного блоку, бо отримаємо помилку.
JavaScriptJuniorОстаннє оновлення: 25/11/2025
Що таке Clustered і Non-Clustered індекси?
Класичне питання на знання теорії баз даних і на мою думку з родзинкою. А родзинка заключається в тому, що ви і так працювали з clustered/non-clustered індексами, і точно знаєте їх. Просто не знаєте, що вони так називаються 😁 Найперше дайте відповідь на запитання: Clustered Він визначає в якому порядку дані будуть ФІЗИЧНО зберігатись на диску. З цього витікає, що таблиця може мати тільки один clustered index, це майже завжди primary key. Non-Clustered Він не змінює дані на диску, а створює окрему структуру для зберігання даних (B-Tree, Hash….). Простими словами, це звичайні індекси, які ми створюємо для оптимізації бази даних. Після того як ви відповіли на запитання, в вас є можливість повести розмову в потрібне вам русло. Найкраще, після цього запитання почати розповідати про види Non-Clustered індексів.
DatabasesSeniorОстаннє оновлення: 15/03/2026
Яка різниця між type i interface в TypeScript?
Це часте запитання на інтервʼю, особливо на Junior i Middle позиції. В цілому, те, що зазвичай хочуть почути на інтервʼю - це merge інтерфейсів. Розберемо на прикладі: interface IUser { name: string; email: string; } interface IUser { age: number; } // TypeScript зробить merge цих двох інтерфейсів // Це тепер один інтефейс тому IUser буде очікувати і поле age const user: IUser = { name: 'Test', email: 'test@test.com', age: 30, } Якщо ви спробуєте такий підхід з type, то отримаєте помилку. При відповіді на це питання буде бонусом додати випадки, коли краще використовувати type, коли interface: interface краще використовувати для опису структури обʼєктів і класів, як це і задумано в ООП. для всього іншого доцільніше використовувати type, особливо в контексті побудови складних типів: union, utility types, function signatures…
TypeScriptMiddleJuniorОстаннє оновлення: 15/03/2026

Детальний розбір запитань на інтервʼю

Що таке Sharding у базах даних?

Що таке SQL Partitioning і які проблеми він вирішує?

Що таке Idempotency Key?

Що таке Rate limiting?

Що таке Tokens в LLM?

Що таке Embeddings?

Що таке Triggers в базах даних?

Поясни різницю між short-term i long-term memory

Як працює FULL JOIN?

Як працює INNER JOIN?

Як працює CROSS JOIN?

Що таке поліморфні (Polymorphic) звʼязки?

Що таке foreign key в SQL?

Які типи даних є в JavaScript?

Що таке WeakMap, WeakSet, WeakRef?

Що таке referential actions в SQL?

Як склонувати обʼєкт в JS?

Яка різниця між Promise.all i Promise.allSettled?

Що таке Promisification?

Яка різниця між null i undefined в JavaScript?

Яка різниця між Process i Thread в Node.js?

Що таке теорема CAP?

Що таке контекст виконання (Execution Context)?

Що таке AbortController?

Що таке Circuit Breaker?

Що таке Currying?

Чи слідкуєш ти за OWASP Top 10?

Яку проблему вирішують Hooks в React?

Що таке симетричний і асиметричний ключ в шифруванні?

Що таке dead letter queue?

Що таке private i public ключ?

Що таке Noisy tenants?

Що таке Throttling?

Що таке Debounce?

ACID - Consistency

Що таке Destructuring в JavaScript?

Розкажи про методи call, apply і bind

Яка різниця між useEffect i useLayoutEffect?

ACID - Atomicity

Що таке React.lazy?

Що таке Suspense в React?

Що таке code splitting?

Що таке React.memo?

Яка різниця між Functions і Procedures в SQL?

Що таке never в TypeScript?

Що таке Generics в TypeScript?

Що таке Type Narrowing в TypeScript?

Що таке Hoisting в JavaScript?

Які відмінності Arrow function від звичайної?

Яка різниця між map і forEach в Array

Що таке n + 1 проблема в GraphQL?

Що таке мемоізація?

Що таке імутабельність?

Яка різниця між useCallback i useMemo?

Що таке чиста функція?

Що не так з var у циклі та setTimeout?

Яка різниця між async/await i chaining?

Як працює RIGHT JOIN?

Яка різниця між async та defer?

Як можна визначити складність алгоритму?

Як працює LEFT JOIN?

Чи можна відправляти body в GET-запиті?

Яка різниця між PUT i PATCH?

Що таке ідемпотентність?

Яка різниця між any i unknown в TypeScript?

Що таке композитні індекси?

Що таке замикання в JS?

Яка різниця між let i var?

Що таке Clustered і Non-Clustered індекси?

Яка різниця між type i interface в TypeScript?

Детальний розбір запитань на інтервʼю

Що таке Sharding у базах даних?

Що таке SQL Partitioning і які проблеми він вирішує?

Що таке Idempotency Key?

Що таке Rate limiting?

Що таке Tokens в LLM?

Що таке Embeddings?

Що таке Triggers в базах даних?

Поясни різницю між short-term i long-term memory